Сокальщина багата на таланти. Особливо тішить, що підростає творча молодь. Сокальчанка Анна Вихтюк – одна з тих, хто вирішив присвятити своє життя мистецтву.
У сокальській філії Львівського музею історії релігії «Людина. Земля. Всесвіт» експонувалася виставка молодої художниці. Її роботи – а це художня кераміка – вражають незвичною формою, гамою кольорів. Ось «Воїни світла» – хтось бачить в них стародавніх воїнів, а хтось – посланців космосу, які несуть нам світло. Різні асоціації викликає і наповнений зерном «Ноїв ковчег» і цікава подружня пара – «Подружжя». Ці роботи виготовлені з шамоту – суміші випаленої і сирої глини з домішками, художниця також використала різнокольорову глазур.
– Кераміка Ані дуже цікава, неповторна, – відзначила старший науковий співробітник музею Наталія Покотюк. – Мене вразили її «Воїни світла» – в них глибокий задум, вони не схожі на іншу кераміку, своєрідні. Цікава і кольорова гама – від блідобежевого до рожевого, зеленого.
В своїй кераміці юна художниця використовує елементи робіт народної майстрині Марії Приймаченко. Ось що розповідає про це Анна Вихтюк:
– Я закінчила художнє училище ім. І. Труша, потім Львівську національну академію мистецтв, кафедру художньої кераміки. Вивчала творчість Марії Приймаченко. В дипломній роботі – це був сервіз – розробляла її тематику, елементи, колір, композицію. Дипломною роботою в академії було панно 2,10х2,0 м, викладене плиткою, на тему «Весняні ритми». На ньому зображена молода пара.
Поруч цілий стенд із чорними свищиками – це вже димлена кераміка. Кожен виріб фантастичної форми, має свій звук.
– Коли ми розставляли свищики, то ставили їх довільно, – продовжує розповідь п. Наталія. – Потім Аня перевертала їх – виявляється, мають стояти зовсім іншим боком. Чимало з них мені схожі на якихось фантастичних птахів і звірів, а художниця ж бачить їх інакше. До речі, при випалюванні свищиків потрібна майстерність, від цього залежить, як вони звучатимуть.
Свою кераміку юна художниця випалювала в майстерні академії, у знайомих в Соснівці, які виготовляють димлену кераміку. Але вже має свою піч, в якій планує випалювати вироби.
Аня не тільки виставила свої роботи, але й провела в музеї заняття з школярами з циклу «Крок до мистецтва»: вони слухали музику і малювали навіяні нею образи. Їх малюнки вражають світлими життєрадісними кольорами. А учениця гімназії Соломія Оріховська намалювала чудовий графічний портрет дівчинивесни. Молодших школярів художниця вчила робити лялькимотанки. Декілька років тому Аня захопилась ними, тож вони також виставлені в музеї. На багатьох з них є хрест, який у давнину символізував сонце. Доречно нагадати, що дослідник Марко Грушевський писав, що в Україні лялькимотанки були популярні серед дівчат: навіть після одруження вони везли їх з собою, ховали у скрині. Тоді їх крутили з домотканого полотна, фарбували соком буряка, бузини, пасльону. Хустку заповнювали ганчір’ям, мотком ниток, крупою чи травою, зав’язували, щоб виходила кругла або циліндрична голова.
Немовлятам робили так звану куклу: загортали у тонке полотно розжований хліб і давали замість соски.
Заняття з художницею принесло школярам багато радості. Аня любить працювати з дітьми – вона навчає їх образотворчому мистецтву в одній із львівських шкіл. Під час літніх канікул відпочиває. Поділилась своїми планами: малює картину – подарунок братові на весілля, а також хоче поїхати на пленер в Запоріжжя. Була вже там у минулому році, зустрічалась з художниками з різних куточків України, ліпили вироби з глини на козацьку тематику, також з шамоту. Додому повернулась окрилена, з новими творчими задумами.
Що ж, думаю, ми ще не раз почуємо ім’я сокальської художниці Анни Вихтюк, яка тільки розпочинає свій творчий шлях. І розпочинає вдало.
Валентина БЛУДОВА.
Фото автора.