Розмова з народним депутатом України Михайлом Блавацьким про підсумки роботи парламенту, що потрібно, аби зупинити корупцію, де взяти кошти на розв’язання проблем округу та що повинен робити депутат-мажоритарник.
– Пане Михайле, Ви проводите багато зустрічей із виборцями в окрузі. Про що найчастіше запитують?
– Знаєте, я зустрічаюся з людьми не тільки під час виборчої кампанії. Попри те, що майже два роки є народним депутатом, я більшість часу проводжу в різних місцях, постійно контактую з громадою, і добре знаю, що турбує простих українців. Зараз, звичайно, людей передусім цікавить ситуація в державі, запитують, коли скінчиться війна, чи правильно було погоджуватися на переговори з сепаратистами та їхніми російськими господарями. Я не знаю, хто має відповіді на ці запитання. Але мене теж непокоїть це так зване перемир’я, в якому від рук сепаратистів гинуть українські військові та мирні люди. Мені не подобаються переговори із терористами, на які йде влада. Я не підтримую й не голосував у парламенті за закони, які надають спеціальний статус Донбасу та амністію терористам. Як можна помилувати військових злочинців, які вбивають і катують?
– Очевидно, виборці не тільки задають запитання, а й дають Bам конкретні доручення, ставлять завдання?
– Звичайно, виборці питають «що ти зробив?», а також дають завдання, що я ще маю зробити. При цьому йдеться не про законотворчість, яка є основною місією парламентаря, а про практичні справи в кожному місті чи селі: відремонтувати дорогу, збудувати дитсадок, поміняти опалення в школі та багато іншого. Я знаю про проблеми кожної громади й намагаюся їх вирішувати. Якщо йдеться про дороги загального користування, «вибиваю» кошти в Києві, хоча ви розумієте, що бюджет виснажений, всі зусилля зараз спрямовуються на війну. Якщо ж йдеться про вирішення місцевих проблем – ремонт Народного дому, школи, ФАПу, то необхідно шукати можливості співфінансування з міжнародних фондів, з обласного бюджету.
У 124му виборчому окрузі, в якому я балотуюся, є й свої особливості. Це шахтарський край, який останніми роками, я вважаю, свідомо знищував режим. Бо як інакше розцінювати скорочення замовлень на продукцію, намагання закрити шахти? Це ж означає приректи тисячі людей на зубожіння й створити ще один депресивний регіон! Насправді шахти можуть і повинні працювати, люди повинні мати роботу, а території повинні розвиватися. Переконаний, що так і буде. Я недавно мав розмову в уряді щодо збереження роботи шахт – є домовленість, що їх не закриватимуть. Буде відновлено роботу шахт, введено в дію нові лави, проведено технічне переоснащення деяких копалень, продовжено видобування. У планах збільшити видобуток до 200 тисяч тонн в місяць.
– Народному депутатові, який представлятиме наш округ у парламенті, доведеться зіткнутися з проблемою жахливого стану доріг. Хоча деякі народні обранці стверджували, що не повинні цим займатися…
– Депутатмажоритарник повинен усім займатися. Звичайно, він сам не проводить ремонт і не дає на це гроші, але він повинен лобіювати в парламенті, в уряді, в міністерствах і відомствах інтереси свого округу, вимагати фінансування й контролювати, щоб вчасно надходили та ефективно використовувалися кошти. Відремонтувати дороги в окрузі реально, причому певні проблемні ділянки можна зробити до зими – для цього передбачені кошти в бюджеті. Я добиваюся реального фінансування.
На мою думку, в окрузі катастрофічна ситуація в сфері охорони здоров’я. Мені, коли бачу ці лікарні, відділення, ФАПи, робиться страшно й боляче: українці не повинні лікуватися в таких жахливих умовах. Я розумію, що корені цієї проблеми – в прогнилій корупційній системі, але я не збираюся з цим миритися.
– Як, на Bашу думку, можна подолати цей занепад? Влада каже, що бюджет порожній, бачимо, що знецінюється гривня, занепадає фінансовоекономічна система…
– При всіх урядах ми десятиліттями чули одне й теж: «Нема грошей в бюджеті, тому треба заморожувати зарплати, соціальні виплати, «затягнути пояси». Скільки можна? Хіба не зрозуміло, що в бюджеті бракувало грошей, бо його розкрадали? Потрібна політична воля, щоб зупинити «дерибан» бюджету, і тоді не треба буде підвищувати пенсійний вік і закривати лікарні в районах. Вистачить і на ремонт доріг, і на школи, і на медицину.
Добробут і розвиток постсоціалістичних держав розпочинався з люстрації та жорсткої боротьби з корупцією. Якщо зараз ми не зробимо цього, то знову змарнуємо шанс стати гідною європейською державою.
Ви знаєте, що на минулій сесії ми ухвалили законопроект про очищення влади. Президент підписав цей закон, і відразу з’явилася реакція на нього. Буквально в той же день звільнилося маса чиновників, які підлягають люстрації, із найбільш корумпованих державних структур.
Втекли, як щури з корабля… Якщо сьогодні за ними є гріхи, то десять років вони не можуть працювати на певних посадах. На жаль, ухвалена компромісна редакція закону не поширюється на тих, хто обіймає виборні посади і претендує на них. Тому самі виборці мають зробити їм люстрацію. Вони мають боятися народного гніву, боятися, що як не вступляться від влади, то народ їх викине на смітник!
На останньому засіданні ми проголосували антикорупційні закони. Ще потрібно проголосувати за скасування депутатської, суддівської і президентської недоторканності – це теж частина боротьби з корупцією, але, очевидно, це вже буде в наступному парламенті. Потрібно домогтися, щоб у кримінальному законодавстві була чітка норма, згідно з якою чим вища посадова особа – тим вищий рівень кримінальної відповідальності особи за скоєний злочин.
Також маємо забезпечити норму про право для громади відкликати народних депутатів, чиновників, держслужбовців. Це все – елементи боротьби з корупцією, яка є основним внутрішнім ворогом української держави.
Водночас необхідно повернути награбоване олігархами з офшорів. Я виступаю за ухвалення законодавства про повернення капіталів з офшорів та ліквідацію схем їх виведення з України. Ці ініціативи я відстоюватиму в парламенті.
Якщо не дамо грабувати державу – прості українці ніколи не бідуватимуть.
Іван КОВАЛЬ.