(Закінчення. Поч. у №№ 70-71).
– Олеже Степановичу, Ви вірите в те, що можна мирним шляхом врегулювати воєнний конфлікт на сході України?
– Ні. Відновити попередні кордони української держави і повернути Крим мирним шляхом не вдасться. Доки на українській території залишиться хоч один московський солдат, миру ніколи не буде. Це буде хронічний конфлікт, де вбиватимуть наших хлопців, наших бійців. Ми маємо приклад Придністров'я. Це політика Росії по заморожуванню конфліктів. І це відбувається зараз. Наша влада зацікавлена у продовженні цього конфлікту.
– Сейм Польщі прийняв резолюцію про геноцид поляків у Волинській трагедії. Яка Ваша думка з цього приводу, як парламентаря?
– Я різко засуджую і не сприймаю подібні речі з боку польського Сейму. Ще до їх голосування подав подання у Верховну Раду. На жаль, воно уже не актуальне, зі закликом до Сейму не голосувати за це. Зараз готую відповідну заяву, яка буде зареєстрована у парламенті. Не мовчатиму, бо у моєму рідному районі вояками Армії Крайової було спалено 32 села, понад 5 тисяч людей вбито. На відміну від тих претензій, які висловив польський Сейм Україні. Хоч та на той час вона не була державою, а українські націоналісти були лише формуванням, яке хотіло створити державу. Польська держава цілеспрямовано знищувала українців. Українці пережили три геноциди з боку Польщі: це пацифікація (усі знають Березу Картузьку в часи Пілсудського). Друга 19431946 роки, виселення і розмежування кордонів, тоді відбулася і симетрична акція з боку УПА і ОУН. Ніхто цього не заперечує. Це була взаємна чистка людей польської національності з боку польської Армії Крайової і селянських загонів українців, в тому числі дітей. Мою маму виселили з села Ульвівок на Тернопілля лише через те, що вона українка, а їхню хату спалили поляки.Тож я не можу не відреагувати на це. І третя це операція "Вісла", коли нищилися села, вбивали священиків. У мене принципова позиція, хоча маю багато друзів у Польщі, і навіть у керівництві держави. Не боюся, що вони будуть до мене погано ставитись. Вважаю, що українські парламентарі зобов'язані винести на розгляд ВР подібну резолюцію. Думаю, що усі ці непорозуміння нам потрібно залишити у минулому. Що зробиш, що у нас була така сумна історія. Я прихильник формули Папи ІванаПавла ІІ, за якою жили до резолюції, яку прийняв сейм: "Прощаємо ми вас, і ви простіть нас". Це правильний підхід. Це питання істориків, а не політиків. Досі політики і українці дотримувались цього. Зараз польські політики, підігріті московською агентурою, а це для мене є очевидним, зробили недружній крок по відношенню до України. Думаю, що українська держава має відповідати на агресію проти неї. І однозначно має бути реакція українського парламенту..
– Ви виступили проти встановлення "Львівгазом" лічильників коштом споживачів, чи дало це результат?
– Так. Майже всім, хто звернулися до мене, "Львівгаз" встановив лічильники власним коштом. Це насправді ще одна з афер монополізації і розкрадання української власності. Приватизація "Львівобленерго" Суркісом, "Західенергоелектростанції" Ахметовим і "Львівгазу" неприпустимі речі. Ми зараз пожинаємо наслідки розкрадання українського майна. В усій Україні за державною програмою заміна лічильників має відбуватися за кошти облгазу. І так є скрізь, крім Львівщини, де облгаз ініціює перевірки, а потім змушує людей платити за лічильники. Це неприйнятно. Прикро, бо за тисячу гривень (стільки коштує заміна газового лічильника на новий), пенсіонери можуть прожити місяць. Вважаю, що правоохоронні органи мають розслідувати цю змову "Львівгазу" і встановити справедливість. Попри те, є розпорядження Кабінету Міністрів і виділялися державні гроші на встановлення лічильників.
– Як Ви ставитесь до підвищення тарифів на комунальні послуги, і на те, що чимало органів місцевого самоврядування вже виступили проти цього?
– Негативно. Підвищення комунальних тарифів пов'язано із ціною на газ. Не було б цього підвищення, тарифи б не зростали. Головна ключова причина – це підвищення ціни на газ. І зменшення пільгової ціни 3,200 грн., яка була, і доведення її майже до 7000 гривень. Вважаю це неправильним підходом держави. Це псевдоринковий механізм регулювання. Коли кажуть, що у нас існує ринок газу це також не правда. В Україні такого ринку немає. Існує монополія поставок газу з-за кордону і монополія виробників. Ми бачимо, що депутат Верховної Ради Онищенко на газових схемах наживає мільярди, які були вкрадені в українського народу. З другого боку український газ, який виробляється тут. Всі заявляють багато років поспіль і Юлія Володимирівна, і Арсеній Петрович, і Азаров, і всі інші прем'єрміністри, що у нас є український газ. Його видобуток повністю задовільняє потреби населення. Як український газ може коштувати таку ціну як газ імпортований з-за кордону? Цього не може бути. У нас не платять такі заробітні плати українцям як у Європі. Складова собівартості заробітна плата працівників. Якби в Україні платили європейські заробітні плати і європейські пенсії, тоді було б логічно встановлювати ринкову ціну на газ. Встановлена ціна на газ не відповідає його собівартості. І дуже правильно, що місцеві органи самоврядування голосують, щоб не підвищувати комунальні тарифи. Для чого випробовувати терпеливість українського народу? Два місяці тому у Франції ініціювали збільшення робочого часу на годину в тиждень, п'ять мільйонів французів, які мають пенсію 1,5 тисячі євро та мінімальну заробітну плату 2,5 тисячі євро, два тижні протестують по всій Франції. А у нас втричі все підвищують "і на всіх язиках всі мовчать". Люди, доки ви будете рабами?! Потрібно протестувати. Я за активні протести людей, коли держава і влада намагаються забрати останні копійки у своїх громадян. Українці ледве зводять кінці з кінцями. Вони не задовільняють свої базові потреби, а це спеціально робиться олігархічною владою, щоб тримати в рабстві і в покорі українців, а потім перед черговими виборами дати кістку у вигляді 100 гривень до заробітної плати, або 200 гривень за голос. І люди продаються. Я це не поділяю і засуджую. Але влада спеціально доводить людей до жебрацького стану, щоб потім як рабів скуповувати. Це є технологія влади. Я проти таких методів управління, в тому числі і комунальним господарством.
– Ви добилися на округ чимало коштів, на які потреби конкретно вони виділені?
– На округ виділено за програмою соціально-економічного розвитку, а це загальнодержавна програма, і у бюджеті ці кошти передбачені 1,6 мільярда гривень на всі регіони України. Вдалося домогтися, щоб виділили 9 мільйонів 556 тисяч гривень на Сокальщину, 2 мільйони на Червоноград, 420 тисяч на частину Кам'янко-Бузького району, де є мій округ. Сокальщина була ініціатором мікропроектів, які подавалися на конкурс мікропроектів по соціальноекономічній сфері в обласну державну адміністрацію. А це ремонт та реконструкція приміщень дитячих садочків, ФАПів, Народних домів, вуличне освітлення сіл… Тридцять відсотків цих проектів не перемогли у ньому. Таких об'єктів по Сокальському району було 47. Я взяв їх і вписав у проект постанови Кабінету Міністрів, і “вибив” на це кошти. Я вітаю сільські громади з цією перемогою. Ці кошти прийдуть на ремонти установ соціальної сфери. Хочу попросити місцеві громади, сільських активістів, мешканців проконтролювати, щоб кошти використали ефективно на те, що планувалось. Все залежить від активності і громадянської позиції кожного з вас. Так само прошу контролювати ремонт доріг. Добре, що у районі є програма "Дороги Сокальщини". Зі серпня розпочнеться освоєння цих коштів і капітальний ремонт доріг. Потрібно контролювати якість виконання робіт, щоб чиновники не розікрали кошти. Адже це кошти громади.
– Як Ви уже сказали, цього тижня побували у 15 селах району. На Вашу думку, чи задовільний стан доріг на Сокальщині?
– Ще не зовсім, однак позитивним є те, що вони уже починають змінюватися. Уже майже поремонтована дорога СокальЧервоноград і з Червонограда до Великих Мостів. Майже відремонтована дорога Червоноград-Радехів. Почали ямковий ремонт об'їзної Сокаль-Поториця. Уже виділені кошти на ремонт відтинків доріг Реклинець – Великі-Мости, Опільсько-Забужжя, Боб'ятин-Тартаків та деяких інших. Отримав повне запевнення в обласної влади, зокрема голови управління автомобільних доріг у Львівській області Руслана Кандибора про те, що всі тендери проведені, виконавці цих робіт відомі. У серпні вони розпочнуть роботи в Сокальському районі. Закликаю громадських активістів слідкувати за ремотом робіт і їх якістю, підійти виважено до того, що вони роблять і що пишуть. Оплата йде після того, коли виїжджає комісія і дивиться як виконаний цей ремонт. Якщо він не якісний, фірми-підрядники не отримають грошей. Він також скаржився, що бракує робочих рук, тож вони готові забезпечити роботою громадських активістів, які можуть показати на ділі, як ремонтувати дороги. Адже по них їздити нам усім. Не хочеться, щоб через громадські протести, ці кошти не освоїли. Хочете допомогти, то допоможіть конструктивно.
– Ви уже півтора року є депутатом Верховної Ради. Вивчали проблеми Сокальщини, намагалися їх вирішувати. На Ваш погляд, яка проблема для Сокальщини є найболючішою?
– Це залишки старої влади, яка перефарбовується під українських патріотів. Тут діють старі радянські методи впливу на депутатів, лобіювання приватних інтересів. Відкритті кримінальні справи, не розслідуються хронічно тому, що там є якісь домовленості. Це потрібно побороти… Є тут багато людей, які залякані і бояться. Вважаю, що голова РДА займає неконструктивну позицію. Погодьтеся, не добре, коли керівник обіцяє громадянам щось виконати, а цього не робить… Я свідомий того, що проти мене, як депутата, в тому числі і на окрузі ведеться дискредитаційна кампанія. Я є більмом в оці для сучасної української влади. І вони роблять все, щоб у мене на окрузі були всілякі проблеми, інформаційна в тому числі. Моя головна зброя це правда. Я йду до людей з правдою. За цей тиждень, що їздив і зустрічався з виборцями, запитував: чи є до мене особисто запитання чи щодо моєї позиції у Верховній Раді, до законопроектів, які подаю, до голосувань. Жодна людина мені претензій не висловила. Я люблю критику. Краще б хтось сказав, що потрібно поправити. Але те, що люди не сприймають підкилимні ігри місцевої влади, залишки Партії регіонів і місцевої адміністрації, очевидно. Та й обласна адміністрація не дуже мене "балує", бо я їх критикую. А влада не дуже це любить. Я людина пряма і буду говорити далі, не залежно від тих посад, які займають місцеві чиновники, і хто вони є. Я буду боротися далі.
– 24 серпня Україна святкуватиме 25 років Незалежності. На Вашу думку, чого досягла вона за цей час?
– Це серйозний ювілей. За 25 років це вже в людському вимірі доросла людина, яка вже має вищу освіту, і починає свій життєвий шлях. Як на мене, в 25 років почнеться серйозний життєвий шлях України. І я разом з депутатами однодумцями, які регулярно ходять на роботу, відстоюємо інтереси своїх виборців, намагаємось зробити все для того, щоб наша держава розвивалася, а її громадяни відчували себе захищеними у ній. Я ніколи не кажу, що у нас держава погана. Це невігластво так вважати. Просто у нас погана влада. Давайте її змінювати. Ми українці, не можемо бути байдужими до власної долі і долі власних дітей в суспільному розумінні. Маємо любити свою державу і зробити все, щоб ця держава стала кращою. Пишаюся Україною і вважаю її однією з найкращих країн світу. Дякую тій землі, Сокальщині, що мене народила. Це виховання, що отримав батьківське, в школі, в Сокальській гімназії, воно відчутне, порівняно з моїми колегами у Верховній Раді. Цей патріотизм, який є духом цієї землі, незважаючи на злиденний стан багатьох людей, потрібно примножувати і пропагувати по свій Україні. І до наступного ювілею, коли Україні уже буде 50 років, діти, внуки скажуть, що наші батьки зробили все для того, щоб ми жили краще.
– Що б Ви побажали в день народження державі Україні та її громадянам?
– Українцям віри в Україну, а загалом Україні стати достойним прикладом нових людей нового мислення в європейському вимірі. Всі шанси у нас для цього є. Ми як нова країна, яка відроджується з попелу, здатні принести туди свої цінності і те, що у нас є. Це свої надбання.
Інтерв'ю взяли Любов ПУЗИЧ, Василь СОРОЧУК.
