ДОРОГА НА УГРИНІВ
Спасибі французу
Мішелю Платіні,
що гарна дорога
тепер на Угринів.
Спасибі футболу,
спасибі м’ячу,
що я, мов на крилах,
додому лечу.
Бо 20-12 –
чудове це Євро.
(А наші вибоїни
стали шедевром.)
Широка і гарна,
гладенька дорога –
неначе до раю
від Господа Бога.
Тепер аж прославиться
рідний Угринів.
Хто скаже, що гірше
воно від Шегині?
Ми нашу державу
захочем – прославим.
Та що тепер Рава?
Ми кращі від Рави!
Митниця новесенька
сяє вогнями.
Так, ніби Європа
слідкує за нами.
Там – цивілізація
й гідне життя…
І, може, й у нас
буде все до пуття.
Ми добрі господарі –
це щира правда.
Подбала про Євро
і наша вся влада.
Сільська і районна,
і ще й обласна.
А може, й Верховна
згадала про нас.
А я, хоч далека
від спорту й футболу,
не копала м’яч
і не бігла по колу,
дорогами пішки
ходити бажаю,
тому всім причетним
подяку складаю.
Щоб легше нам стало
в Угринові жити,
із Півдня прибули
до нас одесити.
Бо виграли тендер
на це будівництво,
Миколай Тимофєєв –
їх керівництво.
Начальник дільниці
Віктор Бобров
старався, як міг
(щоб він був нам здоров).
Машини новесенькі
(кожна – мільйон),
піску понавозили
тисячі тонн.
Зробили дорогу
простору, широку.
Немов по Хрещатику
їдем, нівроку.
Трактори, екскаватори,
дужі катки,
і люди працюють
усі залюбки.
І кожен хизується
вмінням та хистом,
хоча з них не кожен
би став футболістом.
Хоч Євро пройде,
і забудуть про нього,
все ж людям залишиться
гарна дорога.
Яка закликає –
поїхали в даль!
Будував колектив
"Автомагістраль".
І Південь, і Захід –
усі, наче рідні.
Вони зараз в нас.
Ми – ще будем на Півдні.
(У нас є рівнини,
чудові Карпати,
на південь до моря
мчимо засмагати.)
А ще були КрАЗи
і МАЗи зі Львова –
життям поплатилася
бідна корова.
Бо їздили швидко –
пісок теж возили,
працювали й вони,
не шкодуючи сили.
Якщо їх забудем,
то, певно, не скоро –
тих хлопців чудових
від "Укравтодору".
А гуркіт, пилюка
стояли щодня,
неначе село
потрясала війна.
Ще гарна машина
весь час курсувала,
що мила дорогу,
водою зливала.
І аж дивувалися
всі старожили,
не бачив ніхто,
щоб дорогу так мили!
Було би чудово,
якби й по селу
зробили дорогу,
вузьку і малу.
Але щоб рівненьку,
на радість всім нам,
без жодних вибоїн,
калюж, і без ям.
А ще як зробили б
її до Зелених,
була б радість більша –
в сусідів і в мене.
Бажаю усім,
хто причетний до того,
що в нас появилася
гарна дорога:
здоров’я і щастя,
удачі й всіх благ,
щоб завжди прихильною
доля була.
Хай злагода в сім’ях
довіку панує.
І многії літа
Господь хай дарує.
Сільський голова
потрудився на славу.
Бо гарні дороги –
то імідж держави.
То, може, дорога
нас виведе в люди?
А шансу такого
в нас більше не буде.
"Щоби процвітало
село і держава,
давайте до праці!" –
говорить пан Сава.
І всі – за роботу!
Та що там казати,
вже їдуть з району
до нас депутати.
Сусідів із Польщі
на бесіду кличуть.
І радо на зустріч
спішить Долгобичів.
Бо добрі сусіди –
неначе рідня.
Лягає дорога
рівненька щодня.
Полинуть до нас
дуже гарні машини.
Хтось як турист,
ну а хтось – до родини.
Наповниться швидко
районний бюджет.
Ото буде радість!
Ото буде злет!
Ми радості тої
не знали б ніколи,
якби не те Євро –
змагання з футболу.
Любов РИБАК.
с. Угринів.
На знімку: Любов РИБАК читає вірш “Дорога на Угринів” голові Львівської ОДА Михайлові Костюку під час його перебування на відкритті МПП Угринів-Долгобичів.
Фото Василя Сорочука.