Україна починається від Бога,
Україна починається з Дніпра,
З рідного вітцівського порога,
З маминого теплого двора.
З піднебесної могутньої Говерли
І розкішних зелом полонин.
Із степів й курганів, що не стерли
Пам’ять предків в грізний часу плин.
З Первозванного Андрія також мрії,
Що над Києвом хреста воздвиг,
Із Собору вічної Софії,
З фресок і мозаїк вікових.
Україна починається з любові
До герба і барви прапорів,
Із джерел цілющих рідномови,
Що зродили соловейка спів.
Зранку завше з щиросердної молитви,
З гімну «Ще не вмерла і не вмре…»,
Із історій про звитяжні битви,
З дум про нашу волю укотре.
Бо вона леліялась в серці Тараса,
Лесі Українки і Франка.
І воскресла знову після Спаса
В дев’яностих збурених роках.
Україна починається із тебе,
З діл земних, що сповнені надій.
Прихили їй свого серця небо,
Ще й за неї постоять зумій.
Воріженьки наші явно не дрімають,
Їхні плани – на один мотив.
Як проснуться – тож себе питають –
«Що ти для України зробив?»…
Не спроможен ворог нам добро робити –
Закарбуй собі це назавжди.
Досить зволікати, гав ловити,
Покладаймось на свої труди.
Сьогодення наше славилось б ділами,
Якби згуртувались ми в один порив.
Стала б Ненька поміж матерями
Сонцесяйним дивом із всіх див.
Що ж Тобі бажати в День Твоїх відродин?
Незалежна будь же нам повік,
Бережи воскреслий дух Свободи
Від орлів двоглавих і шулік.
Ти сорочку-вишиванку вдягнеш нині,
Ми також найкращу з наших скринь.
Хай бентежать барви жовтосині.
Слава Україні! – всюди линь!
Володимир ПОЛЯНЧУК,
с. Боб’ятин.