Архівний відділ райдержадміністрації, хоч невеликий заклад, але має свою історію. Він був створений на початку 40-х років минулого століття для зберігання документів установ, підприємств, організацій, які працюють на території району, і підпорядковувався Сокальському районному відділу Народного Комісаріату внутрішніх справ у Львівській області. Розташовувався при райвідділі міліції по вул. Міцкевича, 3. Під час війни архів припинив свою діяльність і лише з 1 грудня 1944 року – знову розпочав роботу.
Архівний відділ Сокальської РДА – найбільший серед районних архівів Львівської області. На зберіганні тут – 181 архівний фонд, 31245 справ постійного зберігання, 7099 справ з особового складу. Для порівняння – архівні відділи райдержадміністрацій, в основному, мають на зберіганні 57 тисяч справ, деякі – 1015 тисяч.
І нині у Сокальському архіві зберігаються документи з 1944 року, які належать Сокальському педучилищу. На іншому стелажі можна побачити документацію про створення на Сокальщині колгоспів, які датуються 1948-1952 роками.
Уже дванадцять років начальником відділу й архіваріусом є Валентина Кінах.
– Коли прийшла сюди працювати, – розповідає пані Валентина, – боялася, що не дам собі ради, бо за фахом я – вчитель математики і фізики. Тут цілком інша робота. Але поряд зі мною завжди були добрі люди. Бог посилав мені помічників. Завжди буду вдячна колишнім голові Сокальської РДА Миколі Пшевлоцькому та керівнику апарату райдержадміністрації Ярославу Олійнику. Завдяки колишньому голові РДА Миколі Мисаку перенесено архів зі старого в поремонтоване приміщення колишньої друкарні. Дуже допомогла в організації переїзду архіву керівник апарату РДА Марія Христинич.
– Праця в архіві досить складна і надзвичайно відповідальна, – ділиться думками Валентина Кінах. – Часто людина приходить сюди вже, як до останньої інстанції, з останньою надією. Намагаюсь зрозуміти, допомогти, навіть якщо таких документів у мене нема. Поки відвідувач розповідає про свою проблему, перебираю в пам’яті різні варіанти – де можна було б відшукати матеріали, раджу, куди звернутись, комусь зателефоную. Жартую, що тут я не тільки архівний працівник, але й юрист, адвокат, психолог, учитель… Коли приходжу на роботу, а біля дверей очікують кілька людей, запрошую відразу заходити всіх. Швиденько «роздаю завдання» – хтось пише заяву на отримання довідки (зразок заяви завжди є на столі), іншого вислуховую, третьому приношу кілька книг нарахування заробітної плати, і він серед багатьох прізвищ шукає своє. Намагаюся завжди зрозуміти людей. І приємно, коли кажуть «дякуємо». Хоча бувають і випадки, коли приходить чимось невдоволена людина і дивується, чому їй відразу не видають довідку. Пояснюю, що необхідний час, щоб знайти потрібне, зняти копії. Правда, не всі це розуміють.
У зв’язку з процесом роздержавлення та приватизації підприємств, ліквідацією колишніх агроформувань гостро постало питання щодо зберігання документів, які підтверджують трудовий стаж громадян. Тому на порядку денному – створення так званих трудових архівів для зберігання документів ліквідованих установ. Такі архіви з початком наступного року створюватимуть сільські, міські та селищна ради. Призначений рішенням виконкому працівник ради буде надавати громадянам довідки. Це дозволить людям швидше отримати документи для оформлення пенсії. Не потрібно буде їхати за довідками до районного архіву, а буде достатньо звернутись до сільської чи міської ради.
Робота архівних працівників – непроста, але Валентина Кінах її любить. Втомлюється, бо це робота як з людьми, так і з документами, потребує зібраності, уваги та наполегливості. Деякі документи старі, припали пилом, багато разів читаніперечитані, тож потребують дбайливого ставлення. Бо вони не лише є джерелом інформації, а й відтворюють тогочасну атмосферу життя, побуту, культуру спілкування, коло зацікавлень. І ще будуть потрібні наступним поколінням.
Любов ПУЗИЧ.