Рідне слово! Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі материнської лагідності і доброти, мудрості земної, закладеної ще славними предками вільнолюбивими! Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово? Слово, яке тобі дарувала мама з першим подихом; слово, завдяки якому ти навчився спілкуватися з друзями; з яким ти пізнав, що таке доброта, ласка, воля, любов, жертовність, відданість…
Отже, треба навчати дітей поваги до рідної мови, виховувати у них патріотизм і гордість за свій народ.
У Телязькій школі 20 лютого відзначили дві події: День рідної мови та День пам'яті.
Інколи здається, що школярі ще надто малі, аби перейнятися проблемами, які є очевидними для дорослих. Та вкотре переконуюся у протилежному. Діти, які є свідками таких трагічних і, водночас, важливих подій новітньої історії, що відбуваються зараз, глибоко переживають почуте і побачене.
Про це напередодні вони написали у своїх замітках. Учні 6 класу у своїх роботах висвітлили проблеми, пов'язані з сучасним станом рідної мови: важливістю розмовляти рідною мовою, не засмічувати її русизмами та суржиком; розповіли про красу та багатство рідної мови. А п'ятикласники показали усю любов до української мови у своїх малюнках, на яких була і калина, і веселка, і вишиті рушники, і прекрасні слова про рідну мову.
Учні 7 та 9 класів у своїх замітках торкнулися питань сьогодення. Їх глибоко хвилюють питання, які спровокували вихід людей на Майдан рік тому, причини неоголошеної війни на Сході… Діти глибоко відчули у своєму серці відповідальність кожного за щасливе загальне майбутнє, засудили дії колишнього президента України Януковича, а ще більшого осуду у них заслуговує глава сусідньої держави. Школярі згадали і про сучасних герої України Небесну сотню та воїнів АТО.
З яким задоволенням учні зустріли у школі справжніх героїв Батьківщини, які завітали, аби поділитися своїми враженнями від побаченого та пережитого. Адже поспілкуватися із тими, на кого намагаються бути схожими вони самі, було їхньою мрією. Воїни АТО Анатолій Хімка, Тарас Мандрик, Сергій Вацик із радістю приєдналися до вечора пам'яті героїв Майдану та відзначення Дня рідної мови.
Зворушливі слова дітей нікого не залишили байдужим, адже у пам'яті присутніх почали відновлюватися події річної давнини. Події, які назавжди змінили нашу історію, наші думки, наші цінності. Але яку ціну треба було заплатити, аби бодай що змінилося.
Учні читали вірші, що переповнюють мережі Інтернету, які у дитячому виконанні звучали особливо трепетно. Та найбільше зачепили за живе вірші, що їх авторами стали самі діти: Леся Атлас, Марта Дубчак, Оксана Матолінець, Тетяна Бурчин. Стримати свої емоції не змогли навіть люди, які, здавалося б, бачили уже все і їх нічим не здивувати. На очах у воїнів і у всіх присутніх забриніла сльоза. І, напевно, ця сльоза варта набагато більше, аніж тисячі марних слів. Окрім зворушливих слів усі присутні мали змогу переглянути відеоролики, у яких відслідковувався шлях рідної мови у сучасному світі, незрівнянні втрати наших найкращих співгромадян людей, що, беззаперечно, стали символом нового кращого життя героїв Небесної сотні. В пам'ять про усіх, кого уже немає з нами, під гімн Небесної сотні "Пливе кача" запалену свічу пам'яті передавали з рук в руки усім присутнім.
Від цих трагічних подій нас відділяє цілий рік. Рік надзвичайно важкий, але важливий для історії України. Тоді, з поваленням режиму Януковича, здавалося, що усе найгірше позаду нарешті ми здобули те, чого бажали: зміну влади, шлях у Євросоюз, важливість думки народу. І ніхто не міг подумати, що "братслов'янин" "у куточку гострить ніж на брата". Вичекав годину, коли ми були найвразливішими і … вдарив. Наша Батьківщина втратила за цей рік багато своїх синів, які поклали на її вівтар своє життя. Життя найкращих із нас, тих, хто захищає нас від нашестя путінської чуми.
Дійство закінчилося хвилиною мовчання в пам'ять про людей, котрі боролися за світле майбутнє України, героїв Майдану та воїнів АТО.
Пізніше усі бажаючі мали змогу поспілкуватися із воїнами, поставити їм свої запитання, (а їх було чимало), сфотографуватися на згадку.
Хотілося б сьогодні закликати усіх згадати у своїх молитвах Героїв, які поклали голови за наше майбутнє. Хай пам'ять усіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
Ольга ГОРИЛЮК, вчитель української мови та літератури Телязької ЗШ І-ІІ ст.
