Про освіту

Добрали ключик до кожного серденька

Обрати професію – то перший дуже важливий і відповідальний крок, який повинен зробити у житті учень на порозі самостійного життя. Добре, як є кому порадити. І коли ці поради збігаються з можливостями і мріями. Та у кожного порізному виходить. Тому й таким своєрідним камертоном, котрий допомагає випускникам налаштуватися на потрібну ноту, є, вже традиційний, конкурс «Ким я хочу бути. Як цього досягти». Діти про мрії, переконання, здібності пишуть у творах, де описують свою майбутню професію. Скептики скажуть, що на папері нафантазувати можна багато. Справді, на папері можна. Але душа, серце не обдурять – і це дуже добре відчувають члени журі, котрі, відколи проводиться конкурс, вміють відрізнити фальш, красиві•слова від справжньої життєвої позиції, щирості і переконання. Часом на тому аркуші паперу – такий багатогранний, щирий, ще не сформований дитячий світ, якому хочеться допомогти, підтримати, підказати. А часом – бачиш пустоцвіт, але такого, на щастя, тепер мало. Бо, мабуть, вчорашні випускники переказують сьогоднішнім, якими мають бути твори і співбесіда. Тому й ті «не граються з вогнем». Бо хтохто, а Юлій Лукомський, людина криштальної порядності і чесності, відразу відчує ноту фальші, бажання хіба заробити матеріальну винагороду. Як і він, інші члени журі – Любов Бенедишин, Ірина Мандрик, Ірина Калитовська, Валентина Михайлевич, Оксана Савчук – уважно читають твори і знаходять у них раціональне зерно, щирість, і сподівання у правильному виборі. А співбесіда, під час якої кожен конкурсант розкривається всесторонньо, лише допомагає остаточно переконатися у правильності присудження того чи іншого місця.

Приємно, що зросла кількість охочих брати участь у конкурсі, у цьому році їх – 45. Ким же хочуть бути одинадцятикласники? Енергетиками, перекладачами, істориками, біологами, програмістами, екологами, шахтарями, філологами, журналістами, перукарями, психологами. Аж п`ятнадцять осіб мріють стати лікарями. Проте є діти, які обрали незвичайні професії, наприклад, програмісткардіолог і агент СБУ (хлопці), а серед дівчат – коваль і політик. І навіть екзотичні – ілюзіоніст.

Любов Бенедишин, зпоміж того розмаїття творів, вибрала думки, з якими варто познайомитися читачам часопису.

Наталія Кліщ (професія – психолог), Сокальська гімназія: «Переконана, що найважливіше для людини – це уміти жити в гармонії зі своїм внутрішнім «я»… Адже немає значення скільки тобі років, який твій соціальний статус і кар’єрний ріст, а важливо знайти себе в цьому великому світі, знайти те покликання, яким нагородив нас Бог».

Ірина Михнич (лікар), с. Муроване: «Вважаю, що справжній лікар не той, що пройшов курс медицини, а той, що усвідомлює свою відповідальність перед людьми, і керує його діями честь і совість».

СофіяОлександра Ковалик (коваль) смт. Жвирка: «Ще з дитинства я твердо знала, що буду ковалем. У нашій країні, а навіть і за рубежем, для жінки, дівчини ця професія – екзотика. А для мене мелодійний дзвін молотків на ковальні, сердитий звук міхів – близький та рідний».

Ярослав Некін (шахтар) с. Ільковичі: «Добувати вугілля почесно та водночас пов’язано з певним ризиком. Однак мене це не лякає. Не випадково важка праця шахтаря віддана під покровительство святої Варвари. Минають віки, думки та життя, а слава шахтарська, побожна пошана до такої праці і пам`яті житиме в народі навіки».

Хрещеним батьком цього проекту є Юлій Лукомський, котрий серцем і душею вболіває за цю благородну справу, за юнаків і дівчат, котрі беруть участь у конкурсі. Дуже хоче, аби вони обрали ту професію, яка відповідає їх здібностям і нахилам. Навколо себе об`єднав однодумців. Цей проект особливо підтримує начальник відділу освіти РДА Роман Монастирський, а також міський голова м. Сокаль Богдан Зарічний.

 А ще тісна співпраця з меценатами з Канади, а тепер ще й Австралії та Англії. Першою ластівкою серед жертводавців шість років тому була Христина Чейз, а їх почин підтримали союзянки Едмонтона. Згодом до фінансування проекту «Ким я хочу бути. Як цього досягти» приєднався рідний брат Христини – Олег Лукомський, а згодом і син Юлія Лукомського – Андрій, котрий нині мешкає в Англії. І в цьому році вдалося зібрати рекордну суму – 13 тисяч гривень, які були роздані дітям, як винагорода за їх чітку громадянську позицію у виборі професії. Журі присудило вісьмом конкурсантам гранпрі – по 1500 грн., дванадцять – отримали по 1250 грн. за перше місце, дванадцять – по 900 грн. за друге, шість – по 750 грн. за третє, сім за участь в першому турі – по 200 грн.

Діти почувалися дуже щасливими, адже це були їх перші зароблені гроші. Світлана Криштальська, Микола Сеньків, СофіяОлександра Ковалик, Катерина Долинська сердечно дякували організаторам, говорили про те, що конкурс додав їм впевненості у собі. Діти були розчулені, дарували квіти, а Світлана Криштальська – пісню. Зі сльозами на очах висловлювали подяку дідусь Ярослав Ірза та мама Наталія Криштальська, котрі відзначили наскільки добру справу роблять члени благодійного фонду «Майбутнє України. Сокальщина».

Конкурсантів вітали голова районної ради Ігор Дацюк, керівник апарату райдержадміністрації Марія Христинич, заступник міського голови Олег Олійник. До дітей з напутніми словами зверталися організатори конкурсу Юлій Лукомський, Ірина Калитовська, Любов Бенедишин, Валентина Михайлевич. Як завжди гостинно, з піснями, жартами, танками вітала конкурсантів Сокальська п`ята школа, де традиційно відбувається конкурс.

Ще одне покоління лелеченят відлітає у вирій самостійного життя. Цим дітям подали руку підтримки, знайшли ключик до кожного серденька дорослі – члени благодійного фонду «Майбутнє України. Сокальщина», а також меценати з Канади, Австралії, Англії.

Тож, дай Боже, аби мрії їх збулися і життєве небо було чистим, а на шляху траплялися лише порядні люди.

Оксана ПРОЦЬ.

 

Фото автора.

Голос Сокальщини на GoogleNews