У терапевтичному відділенні Сокальської ЦРЛ, яке знаходиться у центрі міста в приміщенні "червоної" лікарні, затишно, охайно. У палатах, їдальні, кабінетах зроблений сучасний ремонт. Все це створює атмосферу доброзичливості, комфортного перебування хворих. Недарма ж в народі кажуть: де панує любов і доброта, там і стіни допомагають. Щороку тут лікується понад 2000 осіб, за останні п’ять місяців сюди звернулося 890 хворих, серед яких переважають пацієнти з хворобами кровообігу, органів дихання, сечовидільної системи, шлунковокишкового тракту та онкологічного профілю.
Нині терапевтичне відділення ЦРЛ найбільше. В одинадцятьох палатах налічується 60 ліжок. Є й спеціально обладнані для інвалідів та учасників Другої світової війни.
Час невпинно іде вперед і виконувати клятву Гіппократа приходять молоді, перспективні лікарі. Саме такою, з перших днів роботи, зарекомендувала себе лікар вищої категорії, завідувач терапевтичного відділення Тетяна Клєшанцова. Вона зуміла організувати колектив так, аби всі працювали в одному ритмі, задля спільної мети здоров’я людей. Колектив терапевтичного відділення є одним з кращих серед підрозділів ЦРЛ. Цей успіх результат спільних зусиль, адже кожен із працівників вболіває за своє відділення, як за рідну домівку. Пацієнти, які потрапляють сюди на лікування, перебувають в умовах, максимально наближених до домашніх, отримують не тільки високоякісну медичну допомогу, а й уважне та чуйне ставлення з боку персоналу. Невдовзі у цьому переконалася, коли побувала у відділенні. Тетяна Клєшанцова разом з лікарем Іваном Данилківим якраз робили обхід хворих. Дізнавшись про мету мого візиту, завідувач терапевтичного відділення здивувалася, а одна з хворих Леся Діжак, сказала: "От добре, що ви напишете про цих чуйних лікарів. Вони того варті". Пацієнтка часто лікується тут іноді три, а деколи й чотири рази на рік. Жінка вдячна лікарям, медсестрам та молодшим медсестрам відділення, бо не раз вони "витягували" її з критичного стану. Вона з приємністю констатувала, що за останні два роки багато що змінилося. У приміщенні зробили ремонт, покращилися умови перебування хворих. Задоволений лікуванням і пацієнт з сусідньої палати Ілля Матієшин, з Варяжа, який звернувся за допомогою до лікарів під час чергового нападу бронхіальної астми. Нині йому вже легше.
Перебуваю тут уже сім днів, розповідає чоловік. Через свою недугу часто лікуюсь у цьому відділенні. Ось і знову астма привела мене сюди. Лікарі ставляться до пацієнтів добре, медсестри уважні. Тож у мене нема жодних претензій. Але хотів би зауважити, що востаннє, коли лежав, тут не було так чисто та затишно. Гляньте, яка на ліжках білосніжна постіль. Добре і смачно годують. Практично, цього мені вистачає.
Задоволені харчуванням й інші хворі. Вони відзначають, що нині годують значно краще, ніж п’ять років тому. У меню є куряче м’ясо і риба, каші та картопля.
Хоч надворі літо, у відділенні багато хворих. Тетяна Миколаївна, помітивши моє здивування, пояснила, що недуги їхнього профілю не залежать від пір року. Адже терапія охоплює всі органи людини, недарма фахівці вузької спеціалізації у складних випадках викликають терапевта для консультацій. І зізналася, що терапевтів часто запрошують колеги для підтвердження діагнозу.
– Які недуги нині найчастіше "вкладають" жителів району на лікарняне ліжко? запитала у пані Тетяни.
– Зараз у нас багато хворих на легеневі хвороби, каже лікар. Зокрема бронхіти, бронхіальні астми. Багато є хворих із гіпертонічною та ішемічною хворобами серця та з серцевою недостатністю (в кардіології бракує місць, тож ми їх приймаємо). Є багато діабетиків.
Завідувач зробила екскурсію відділенням, яке тепер займає другий поверх: праве "крило" (пост №1) і ліве "крило" першого поверху (пост №2). Тетяна Миколаївна розповіла, що торік скоротили гастроентерологічне відділення і додали терапії 20 ліжок. Проте від такої реорганізації пацієнтам гірше не стало. Тепер тут лікують гастроентерологічних хворих та всю групу терапевтичного профілю. Місця вистачає для всіх.
По дорозі одразу кинулось у вічі чистота, порядок та вазони на підвіконнях. У коридорах стільці та лавки для пацієнтів. "Дякуючи адміністрації Сокальської ЦРЛ та медперсоналу відділення, ми зробили ремонт та перепланування у колишньому відділені гастроентерології. Завдяки цьому палати стали меншими, бо колись у них лежало майже двадцять хворих, а зараз чотирисім. І хворим, і медперсоналу стало зручніше", пояснила Тетяна Миколаївна.
Завідувач терапевтичного відділення дбає про добрі умови для пацієнтів, розуміє, як важливо хворому мати затишок та спокій. І за це вони щиро вдячні. Пані Тетяна має підхід до пацієнтів, щедра на добре слово та щиру усмішку, а коли треба підтримає й розрадить у біді. Як це їй вдається?
– Просто, я люблю свою роботу, люблю людей, відповіла пані Тетяна. І розумію, що обрала фах потрібний людям, який несе їм надію та радість, повертає здоров’я.
Цю вимогливу, відповідальну й емоційно напружену роботу Тетяна Миколаївна обрала ще в дитинстві.
– У моєї бабусі часто боліло серце, і я, мале дівча, як могла і вміла, до приїзду "швидкої" надавала їй першу медичну допомогу. На виклик часто приїжджав фельдшер, який дуже уважно ставився до бабусі, давав знеболююче. Пам’ятаю, як тішилась, коли він одного разу дозволив мені подати йому шприц… Часто мастила бабусю мазями, робила масаж, ставила гірчичники. Тож коли закінчила школу, твердо знала, що хочу стати лікарем. І стала.
Пані Тетяна закінчила Вітебський медичний університет у Білорусії. І уже 16 років працює у Сокальській ЦРЛ. Починала дільничним терапевтом в районній поліклініці, потім черговим ургентним кардіологом при кардіологічному відділенні ЦРЛ. Згодом закінчила курси сімейного лікаря і працювала в Жвирківській амбулаторії. Тож коли пані Тетяні запропонували очолити терапевтичний відділ погодилась. Після такої медичної практики, де були різні складні випадки, уже не боялася нічого. А от організаторські здібності "відшліфувала" у Жвирківській амбулаторії, де довелося перепрофільовувати лікарську амбулаторію у амбулаторію сімейної медицини. І нині успішно справляється із покладеними на неї обов’язками. Це підтвердила й заступник головного лікаря з медичної частини Марія Кріль, яка, зокрема, сказала: "Тетяна Клєшанцова висококваліфікований лікартерапевт з великим досвідом. Вона належно дбає про роботу колективу. Як наслідок, росте довіра до медперсоналу.
Сьогодні в згуртованому колективі відділення трудяться четверо лікарів це корифеї терапевтичної служби Сокальської ЦРЛ, зокрема, лікаргастроентеролог Богдан Городенчук, терапевти Іван Данилків, Оксана Мохнюк, ендокринолог Любов Приступа. Кожен з них неповторна особистість, яка заслуговує на добре слово, повагу та шану. Вони постійно працюють над собою, підвищують фаховість. Найбільш численним є сестринський персонал відділення тринадцять осіб, а молодших медичних сестер по догляду за хворими одинадцять. Серед них, більшість досвідчені медичні сестри, які колись прийшли сюди зовсім юними, а тепер вже і не мислять свого життя без терапії. Проте, завідувач відділення виокремлювати роботу когось з медсестер не береться, адже, за її словами, всі працюють, не шкодуючи себе. Координує роботу середнього та молодшого медперсоналу старша медична сестра Леся Базилевич, яка приділяє велику увагу систематичному навчанню медсестер та вихованню у них особливо чуйного, дійсно милосердного ставлення до хворих. Пані Леся віддала сестринській справі більше 40 років. Сувора і справедлива, досвідчена і відповідальна, вона заслужено користується авторитетом у колег і пацієнтів, бо дбає, щоб під час лікування хворі відчували сестринське піклування.
Порядок і затишок у терапії були б неможливі без старань сестригосподині Надії Хомутник. Хоча, за потреби, увесь колектив долучається до проведення ремонтних робіт у відділенні. Медсестри разом з лікарями працюють заради того, щоб повертати людям найцінніше здоров’я. Дбають і про духовне, щовівторка о дев’ятій годині отець Ярослав Збитковський з церкви архистратига Михайла відправляє у відділенні Службу Божу та сповідає хворих.
Як і у кожному відділенні Сокальської ЦРЛ, в терапевтичному також є свої проблеми. Нема сучасного обладнання. Тут лікується багато хворих на бронхіти та бронхіальні астми, поступають люди із задухою. Тож корисним був би інгаляторій та кисневий концентратор. Та й медицина не стоїть на місці і хочеться йти у ногу з часом, впроваджувати нові методи лікування, хоча б небулайзерну терапію. До того ж, у цьому році значно зменшилася кількість медикаментів.
– На жаль, ми не можемо забезпечити людину медикаментами на весь курс лікування: видаємо їх хворим на п’ять днів, каже пані Тетяна. Тож пацієнти змушені їх докуповувати. Однак, маємо все необхідне для надання ургентної допомоги. І хворі, які поступають до нас у нічний час (не раз йде мова про лічені хвилини) отримують фахову медичну допомогу на місці. Щороку, по мірі можливостей, оновлюється медична апаратура та інструменти. Дещо незручно для хворих, що терапевтичне відділення знаходиться окремо від головного корпусу. Іноді їм негайно потрібно зробити рентген чи ультразвукове обстеження. Не раз, в таких випадках, терапевт мусить покладатися на свою професійність та досвід. Адже він обрав цю гуманну професію: зцілювати, повертати людям здоров’я, рятувати життя. І обов’язок лікаря перед нацією і кожною людиною зокрема зробити все для її здоров’я, для того, щоб вона жила, активно працювала та виховувала дітей.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.