100 років тому у віддаленому куточку Сокальщини, в мальовничому селі Карів в багатодітній сім’ї Атанасія і Параскеви Дужих народився хлопчик, якому дали ім’я Петро. Це була десята дитина в родині. Петро ріс дуже розумною і допитливою дитиною. У чотири роки декламував напам’ять у читальні села «Заповіт», «Розриту могилу» Тараса Шевченка. Світогляд дитини формувався під впливом старшого брата Миколи. Ніщо не віщувало йому такої тяжкої долі, яку він обрав. Долі українського націоналіста, який боровся за свободу і незалежність України.
Тричі був засуджений до смертної кари, перебув 25 років таборів, але нескорений Петро Дужий вижив, щоб дочекатися незалежності України, щоб брати участь у її розвою, щоб повторитися у своїх дітях, онуках, правнуках.
В неділю 23 жовтня карівчани вшановували свого видатного земляка. Письменника, поета, публіциста, чільного члена центрального Проводу ОУН, політичного в’язня польських, нацистських, комуністичних режимів, засудженого до страти нацистським та комуністичним режимами, почесного громадянина м. Львова. Видатного сина української нації, неординарну особистість Петра Дужого.
Захід розпочався з виконання державного гімну України і спільної молитви, яку провадив о. Богдан Гринда.
Доповідь про життя і визвольну боротьбу Петра Дужого виголосив кандидат історичних наук, лауреат обласної премії ім. Степана Бандери Микола Посівнич.
Степан Івасейко поет, художник, скульптор, громадський діяч в своїй розповіді про Дужого наголосив про те, що особисто був знайомий з ним і ставив його життя в приклад всім.
Петро Дужий живе в своїх працях, в нашій пам’яті, в пам’яті своїх товаришів, побратимів, а особливо в пам’яті і душах своїх дочок та внуків.
Виступи дочок Лесі та Мирослави були сповнені любові та поваги. Батьківське слово до сьогодні багато для них важить. Вони люблять приїжджати у Карів, бо тут народився їхній батько, тут живе родина, тому щиро відгукнулися на запрошення відсвяткувати 100річчя разом з нами. Завдяки їм карівчани мали можливість оглянути виставку «Слово і діло редактора підпільного видання ОУН та УПА Петра Дужого», експонати якої вони привезли з Львівського музею визвольної боротьби. Доньки Дужого видали до 100річчя книгу «Петро Дужий: відоме і незнане», презентація якої відбулася під час заходу і присутні мали змогу її придбати.
Внук Ярема Іванців приїхав на святкування з дружиною і маленькими донечками, чотирирічною і тритижневою, підкресливши, що хай змалечку знають звідки їх коріння і чиї вони правнучки. У своєму виступі Ярема наголосив на тому, що все, до чого привчав їх дідусь, допомагає їм в житті, а це чесність, порядність, любов до своєї землі. В кінці виступу сказав: «Я горджуся, що в мене такий дідусь і дякую всім за пам'ять, яку ви бережете про нашу родину».
У перші роки існування незалежної Української Держави Петро Дужий брав активну участь у створенні та розбудові Братства вояків УПА, Спілки політв’язнів і репресованих, активно займався написанням і публікацією статей, нарисів з історії національновизвольної боротьби України. До 100річчя від дня народження Петра Дужого Спілка політв’язнів і репресованих випустила буклет «Лицар нації – Петро Дужий» і карівчани мали можливість отримати їх під час заходу. Ми вдячні цим сивочолим людям за їхню працю, за оптимізм і віру у кращий завтрашній день.
Серед наших гостей був присутній голова Сокальської районної ради Микола Пасько. Він вперше серед карівської громади, тому нам було дуже приємно почути його слово: патріотичне, натхненне і мудре. Приємно, що керівник району високо оцінив наш захід і щиро дякував всім організаторам.
Всі промови перепліталися з патріотичними піснями і поезіями. Вчительський вокальний ансамбль під керівництвом Максима Брезовського виконав пісні «Карівська земля», «Горністи трублять», «Темнії ночі, гарні вечори», «Ішли ми до бою». У виконанні Надії Брезовської прозвучала пісня «Йшли селом партизани», а Оксана Сайчук заспівала пісню «Тумани», якою ми вшанували воїнів АТО. Родина Брезовських з м. Угнiв виконала пісню «Чуєш брате мій».
Вірші Петра Дужого «Молитва», «Увесь я не помру» читали Юлія Паращинець та Анастасія Леуш, а також поезію Степана Івасейка «Із серцем Прометея», який автор присвятив пам’яті свого земляка. Урочистий захід завершився духовним гімном «Боже великий єдиний». Родина
Дужих і гості мали можливість побувати в музеї Віктора Матюка, який знаходиться в приміщенні школи.
Борців нескорених і смерть не подолає,
На їх кістках собі хоромів слави не зведе
Лукавий враг вогнем незгасним запалає
Їх Дух і в переможний бій нащадків поведе.
Ми щиро вдячні всім, хто долучився до організації цього заходу, хто прийшов, щоб пригадати нашого земляка і вшанувати пам'ять про нього, родині – за підтримку, а нашим гостям і запрошеним просто за присутність.
Надія БІЛОЦЕРКОВИЧ, завідувач бібліотекифілії, с. Карів.
