Жителі Старгорода на свято св. влкмч. Димитрія зібралися на місці, де колись була церква сусіднього села Печигори. Багато років тому в цей день їхні батьки та діди приходили сюди до рідних та знайомих на престольний празник… Проте за радянських часів це село зникло з лиця землі. Більшість його мешканців переселили у різні куточки колишнього Радянського Союзу, а частину – на північ Республіки Польща. А тим, кому пощастило повернутися і поселитись у сусідніх селах, щороку приходять на дороге серцю місце, щоб вшанувати пам'ять своїх предків та рідного села, звідки їхнє коріння.
Захід розпочався біля фундаменту знищеної церкви молебнем до Пречистої Богородиці. Опісля всі перейшли до стрілецької могили. В почесній варті з прапорами стояли учні школи с. Тудорковичі Ростислав і Микола Путькали. Тут відбулася панахида, якою колишні вихідці села Печигори та навколишніх сіл вшанували жертв світових воєн, терору та депортації. А далі молитвою вшанували борців за волю України: вояків УГА, УПА, Героїв Небесної Сотні, героїв АТО, а також вояків австрійської армії (серед яких було багато українців), які поховані на цвинтарі. Отець Степан Ділай окропив стрілецьку могилу, присутні поклали квіти і китиці калини. Священнослужитель наголосив, що цього року ми відзначаємо 70 річницю примусового виселення жителів села Печигори та всіх сіл Забузького краю. Печигори постраждало найбільше. На жаль, печигорці вже ніколи не побачать рідного села, воно житиме лише у їхній пам’яті.
Місцевий краєзнавець Володимир Опульський розповів про історію Печигорів, зупинившись на основних подіях, які те пережило в минулому столітті: в першу Світову війну в 1914-1915 рр. село зазнало великих втрат і було майже все знищене. Під селом йшли криваві бої між військами царської Росії і АвстроУгорщини, під час яких загинуло багато солдат. Понад 150 загиблих австрійських вояків поховали на цвинтарі с. Печигори. Багато його мешканців воювали в УГА, захищали ЗУНР. Під час Другої світової війни та під час українськопольського протистояння багато жителів воювали проти поневолювачів, перебуваючи у лавах УПА. А в 1946ому на мешканців чекало нове випробування – це насильне переселення з рідних місць.
З 2006 року жителі села Старгород збираються на місці, де було село Печигори, вшановують пам'ять загиблих жителів, вояків австрійської армії, які поховані тут, на цвинтарі, який ще зберігся. За останні роки територія, на якій знаходились церква, стрілецька могила, військове поховання очистили від чагарників, дерев, на стрілецькій могилі встановили хрест, пам’ятну таблицю з іменами борців за волю України. Відновили також хрести, які колись стояли на вулиці села.
Протягом десяти років організатори – Іван Чернієвський, Володимир Опульський, св. пам’яті Володимир Гуменюк, Іван Філярський, Леонід Квашинський, Рада Гуменюк, Ярослав Данчук, працівники культури та багато інших – проводили заходи вшанування пам’яті на місці спаленого села. Активну участь у них брали вчителі та учні Войславицької та Тудорковицької шкіл, які організували літературномузичні композиції «Пам’ять про Печигори жива».
Віче пам’яті закінчилося Духовним гімном, який виконав церковний хор с. Старгород, а підтримали всі присутні.
Цього дня в селах Тудорковичі та Войславичі відбулися заходи, на яких також вшанували пам’ять с. Печигори, жертв терору та депортацій.
Рада ГУМЕНЮК, жителька села Старгород.
Фото Володимира Опульського.