Вона одна з найпопулярніших постатей ранньої історії Русі. Для християн є взірцем віри, дружини, матері; для політиків та істориків – перша і вельми успішна жінка-правителька. Її пам’ять увінчана в десятках літературних та живописних творів, пам’ятках у Києві, Коростені, Пскові; її іменем названо офіційну нагороду України…
Смиренна свята, жорстока месниця, мудрий, успішний політик та керманич… Все це – про княгиню Ольгу, яка і сьогодні є знаковою постаттю.
Існує кілька версій щодо родоводу княгині Ольги (дата її народження так і невідома). Історики вважають, що вона походить з некняжої варязької родини, їй приписують болгарське, візантійське, слов’янське коріння. Та все ж – вона наша українська свята!
Княгиня Ольга (у хрещенні Олена), була дружиною князя Ігоря. Після його смерті у 945 р. почала правити Київською державою. Християнство прийняла у 955957 (?) роках. Опісля їздила до Царгороду вже як християнка. Її супроводжував пресвітер Григорій.
З постаттю княгині Ольги пов’язано багато легенд, зокрема про помсту древлянам за смерть Ігоря. Але вони, радше, відображають сутність міжусобиць та владну політику щодо зміцнення київського престолу.
«Повість минулих літ» пише про неї: «Зрозумівши Бога Істинного й прийнявши хрещення, почала жити за Христом, просвітившись усіма добрими ділами». Церква називає княгиню Ольгу ранньою зорею, бо вона наблизила акт хрещення Русі.
Коли підріс її син Святослав, княгиня Ольга у 964 році віддала правління державою в його руки.
Упокоїлась 11(24) липня 969 року. Внук князь Володимир переніс мощі бабусі до Десятинної церкви.
Канонізовано княгиню Ольгу у ХIII ст., а в 1547 р. – прирівняно до святих рівноапостольних.
Підготував Тарас ЛЕХМАН.