Великдень. Кенгірський табір. Під вечір хлопці-політв`язні втомлені поверталися з роботи, побачивши дівчат, привітались з ними: «Христос Воскрес!», у відповідь почули: «Воістину Воскрес!». За цей великодній привіт їх стратили… Подібних випадків було багато, скільки розстріляно, замордовано, знищено українських патріотів – не злічити.
Їх імена мусимо пам’ятати. Саме українським патріотам, політв`язням у Сокальському Народному домі був присвячений реквієм пам`яті про Кенгірське повстання, організатором якого був великий син України, сл. п. Михайло Сорока, сторіччя від його дня народження і 60річчя з дня смерті було відзначено цього дня. Зібралися представники місцевої влади, політв’язні, колишні вояки ОУНУПА та свідома сокальська громада, представників якої, на жаль, було доволі таки мало.
Вечір-реквієм відкрив молитвою і благословенням настоятель храму св. ап. Петра і Павла, отець Ярослав Кащук. Він підкреслив, що політв’язні довели: дух і віру не можна винищити в людині. «Митрополит Андрей Шептицький казав: «Потрібно просити душі тих борців, які загинули за нашу країну, щоб вони допомогли нам живим пам’ятати їх імена».
На сцені – ансамбль «Берегиня», хор Сокальської станиці вояків Братства УПА «Повстанець» та представники ЮнСічі, котрі виголосили присягу на вірність Україні.
Ведуча – директор Сокальського БДЮТ Марія Поліщук – розповіла про учасника Кенгірського повстання Михайла Сороку. Він, закінчивши гімназію у Тернополі, вчився у Чехословаччині, отримав диплом інженераархітектора. Перед ним відкривалися неабиякі перспективи на майбутнє, та все ж він обрав собі те, що було ближче до душі – захищати Україну – записався у лави вояків ОУН. Та вже, починаючи із 1937 року, у його житті розпочалася низка арештів, каторг та поневірянь у таборах Воркути, Кенгіру, Мордовії. Після всього пережитого, борець за волю у шістдесят років відійшов у вічність. У труну Михайлові поклали пучок польових квітів та том Лесі Українки, творчістю якої він захоплювався. Пізніше прах був перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Далі на сцені звучали патріотичні пісні у виконанні ансамблю «Берегиня», керівником якого є Марія Петрощук – надзвичайна жінка із надзвичайною долею, політв’язень та учасник Кенгірського повстання. Вона поділилася з аудиторією своїми спогадами.
Такі заходи, як розповіла Марія Петрощук, союзянки проводять не лише на Галичині, а й на Сході, зокрема у Донецькій та Луганській областях. «Такого роду вечориреквієми об’єднують людей всієї держави. На Сході нас приймали дуже гостинно і тепло. Коли ми вийшли на сцену і заспівали «Отче наш» – всі були у захопленні, на очах блистіли сльози. Слухачі казали: «Ви зробили те, що не зробить жоден політик».
На пам’ять про наш приїзд ми подарували 31 вишитий рушник новим друзям зі Сходу, а вони нам тепло та гостинність, розуміння і щиру вдячність за нашу творчість».
Ірина КУЗЬМА, студентка факультету журналістики ЛНУ ім. Ів. Франка.