Home / Цікаво знати / Євген Петрушевич знову повернувся у Сокаль. На цей раз не в камені, а в книзі

Євген Петрушевич знову повернувся у Сокаль. На цей раз не в камені, а в книзі

У львівському видавництві "Манускрипт" до 150-річчя від дня народження Є. Петрушевича та 95-річчя ЗУНР вийшла книга Олега Павлишина "Євген Петрушевич (1863 – 1940). Ілюстрований біографічний нарис". 27 листопада відбулась її презентація у Сокальській центральній районній бібліотеці ім. В. Бобинського. Керівник апарату райдержадміністрації Марія Христинич представила гостей: автора книги, кандидата історичних наук, доцента Львівського державного національного університету імені І. Франка Олега Павлишина та видавця Петра Меленя (на знімку).

Ми знаємо, що діяльність президента ЗУНР Є. Петрушевича тісно пов'язана з Сокалем: тут він мав адвокатську практику, створив багато різних товариств, зокрема "Просвіту", "Самопоміч", читальні, повітово-кредитову касу ощадності, відкрив бурсу для селян, різні курси, згуртував інтелігенцію Сокальщини в товариство "Руська бесіда", тут відбувався процес його становлення як громадсько-політичного діяча, парламентаря. Але це була неординарна, суперечлива особистість. Такого висновку дійшов автор вищеназваної книги, працюючи в архівах України і за кордоном, вивчаючи різні документи, спогади. Свою розповідь О. Павлишин розпочав зі згадки про церковні метрики родини Петрушевичів. З'ясувалось, що Є. Петрушевич з дозволу римо-католицького єпископа одружився на своїй двоюрідній сестрі Леокадії Пуніцькій, яку дуже кохав, а після її смерті, хоч і недовго, мав ще другу дружину. Трудитися він починав у Львові, а потім переїхав у Сокаль, де працював не тільки з народовцями, а й навів контакти з москвофілами, а потім і з більшовиками. Акт про Злуку його змусило підписати населення Галичини. Зробивши так багато для свого народу, Євген Петрушевич помер у злиднях і забутті на чужині. В 30-х роках ХХ століття його ім'я замовчували, і лише через багато десятиліть українська діаспора в Канаді розшукала зрівняну із землею його могилу. Та навіть прах великого патріота, президента ЗУНР не був достойно перепохований: не зробивши аналізу ДНК, ексгумації, його привезли до Львова у банці і закопали на Личаківському цвинтарі без гідного пошанування. Євген Петрушевич віддав життя за українську державність, підкреслив О. Павлишин, і прикро, що за двадцять років незалежності ми ще так мало знаємо про нього.

Директор видавництва "Манускрипт-Львів" Петро Мелень зазначив, що давно має зв'язки з Сокальщиною, видавництво випускало буклети про шахти Прибузького краю, а тепер почало друкувати історико-культурні видання, розповів, що дало поштовх до виходу у світ книги Олега Павлишина, а також книги "Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1929 рр.", яка зайняла перше місце в Україні і яку завдяки В. Ющенку розіслали у всі східні області.

– З Сокальщиною пов'язані три постаті загальноукраїнського масштабу,- сказав у своєму виступі голова районної ради Ігор Дацюк.- Це Богдан Хмельницький, Костянтин Острозький та Євген Петрушевич. У Сокалі є вулиця Є. Петрушевича, пам'ятник першому президенту. А тепер він прийшов до нас не тільки в камені, а й в солідній монографії. І за це дякуємо Олегу Павлишину та всім, хто брав участь у її випуску, зокрема Андрієві Кісю та Анні-Марії Волосацькій.

– Ця постать неординарна, неоднозначна і трагічна, зрештою, як і вся наша історія,- зазначив Сокальський міський голова Богдан Зарічний. – Ми повинні створювати своїх героїв. Усі річниці ЗУНР починаємо відзначати біля пам'ятника Євгену Петрушевичу, а від нього йдемо до могили Січових стрільців Української Галицької Армії на цвинтарі. Дякуємо за таку бібліографічну книгу.

– Біда, що ми завжди були поділені на схід і захід. Чи і сьогодні не переживаємо те саме: Є. Петрушевича змусили підписати акт Злуки жителі Галичини,-зазначив голова районної організації політичної партії "За Україну!" Олег Солодяк, який у 2008 р. у співавторстві з Г. Кручкевичем випустив збірку "Євген Петрушевич – видатний громадський, політичний і державний діяч". – Мій дід, який у складі Української Галицької Армії був під Києвом, казав, що ми би ще у 1918 році мали державу, але не мали командирів – керівників, які би були повністю віддані українській державі. Сьогодні проводжу аналогію: на майдани у райцентрах виходять молоді люди, бо ми європейці. Тільки пам'ятаймо: ми нікому не потрібні, крім нас самих, нас хочуть використати як ресурс.

– Приємно зустрітись з автором, подивитись багато ілюстровану книгу, – зазначив почесний громадянин Сокаля Юліан Лукомський,- адже світлини говорять дуже багато. Ми не повинні забувати героїчної боротьби українського народу за незалежність.

Гостям щиро подякували за книгу директор централізованої бібліотечної системи Тетяна Лобода, завідувач відділу обслуговування бібліотеки Світлана Халупник. Бажаючі придбали книгу з автографом автора.

Звичайно, хотілось би, щоб ця книга була в кожній бібліотеці, щоб її змогли прочитати якнайбільше людей. Бо в ній – правда про наше минуле. А той, хто не знає минулого – не вартий майбутнього.

Валентина БЛУДОВА.

Фото автора. 

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Два потужних холдинги – Sport Life та “РІЕЛ” – вирішили об’єднати свої зусилля задля досягнення спільних цілей

Дві успішні компанії українського ринку вирішили ...