Home / Цікаво знати / Територіальний центр – дім, у якому всім тепло

Територіальний центр – дім, у якому всім тепло

У Сокальському територіальному центрі, де майже всі – жінки, опікуються старенькими людьми, які на схилі літ залишилися наодинці зі своїми болячками, турботами, проблемами, душевним неспокоєм. З такою категорією нелегко працювати, бо коли заходиш в оселю до котрогось із них – серце стискається від болю й нерідко на очі навертаються сльози. Більшість із них доля прирекла на самотність, а в декого, хоч і є діти чи родичі, – то дуже далеко. Ось тому працівники територіального центру й намагаються ставитися до таких людей, як до своїх рідних.

 …В приміщеннях територіального центру по-домашньому затишно, тепло і комфортно. У кожній кімнаті – стільці, щоб відвідувачі, коли є черга, могли сісти, на підвіконнях – вазони із квітами. Того дня було велелюдно. Хто прийшов підстригтися, хтось поміряти тиск чи приніс попрати білизну, а дехто – на масаж чи просто розповісти про те, що наболіло на душі.

Так уже повелося, що для багатьох літніх і самотніх ця установа є чи не єдиним місцем, де їх вислухають, розрадять та підтримають, бо й такої невеликої радості багатьом не вистачає. Громадяни приходять сюди з різних причин. У коридорі зустріла сокальчанку Марію Тібаєву, яка прийшла до перукарні. Жінка розповіла, що часто користується послугами територіального центру: ходила на масаж і магнітотерапію, робила аналіз крові на цукор. Ці послуги для малозабезпечених пенсіонерів є безкоштовними. І це добре.

Під дверима перукарні, яка працює щоденно з 9.00 до 18.00 години – черга. Тож жінка спершу зайшла до соціального працівника, яка перевіривши у базі даних, чи має відвідувачка право на безкоштовну послугу, видала їй талончик. Так робили й інші відвідувачі.

Чому одні пенсіонери платять за послуги, а інші – ні, попросила пояснити директора територіального центру Тетяну Бугай.

– Cокальський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) створений для надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах і потребують сторонньої допомоги, – сказала п. Тетяна. – Тож якщо сукупний дохід сім'ї не перевищує 1341 грн., послуги надаються безкоштовно. Проте, якщо пенсіонер отримує більшу пенсію, то платить за них. Але вартість їх доволі низька: чоловіча стрижка коштує 7,80 грн., а жіноча – 11,75 грн., виклик на дім – 23,45 грн. Безкоштовними для всіх є лише медичні послуги.

Тетяна Бугай розповіла, що нині в Сокальському територіальному центрі працюють чотири відділення: соціальної допомоги вдома; соціально-побутової адаптації; соціально-медичних послуг; організації надання адресної натуральної та грошової допомоги. Їхня робота взаємопов’язана і скерована на те, щоб допомогти, захистити літніх самотніх людей та інвалідів і полегшити їхні соціально-побутові умови життя. На обліку в територіальному центрі перебуває близько 4500 осіб похилого віку та інвалідів (до 18 років).

…Перукарня – у просторій кімнаті, де є два перукарські крісла, дзеркала, як у сучасних салонах. Перукарі Оксана Курчинська і Лариса Суль із задоволенням зустрічають всіх бажаючих. І скарг на їх роботу немає. Вони розповідають, що робота їм подобається, тут зручно та комфортно. Приємно і клієнтам, які є різного віку.

– Я вже давно приходжу у терцентр, – каже Пилип Гусак. – Перукарі – життєрадісні, ввічливі, добрі фахівці, стараються гарно підстригти. До того ж вони тактовні
й виховані, адже сюди приходять люди з різними характерами та настроями, а дівчата намагаються догодити всім. Тут затишно та працюють люди з щирою усмішкою та добрим серцем. Повірте, у зрілому віці це цінується більше, ніж дорогі подарунки.

Просила підрівняти волосся й жителька Сокаля Марія Гончар.

– Тепер бачу, що й справді дівчата добре стрижуть, – каже вона. – До того ж для мене ця послуга безкоштовна.

Оксана Курчинська розповіла, що вдень перукарськими послугами користується 10-20 осіб. Лежачих самотніх літніх людей та інвалідів вони стрижуть вдома. Для цього треба заздалегідь зателефонувати до територіального центру і записати виклик. Такі ж перукарні є у Белзі та у Великих Мостах, що зручно для літніх людей, які мешкають у навколишніх селах. Здійснюються виїзди перукаря на територію місцевих рад.

 У відділенні організації надання адресної натуральної та грошової допомоги, крім перукарів, соціальні послуги ще надають взуттєвик, швачка та машиніст із прання. Соціальний працівник, а за сумісництвом машиніст із прання, Ірина Приймак, щодня приймає білизну, пере та прасує її. Жінка старанно веде облік у журналі. З'ясувалося, що за місяць цією послугою користуються 23-34 особи, які проживають у Сокалі, смт. Жвирка, селах Забужжя, Завишень, Поториця. Тут же старенькі можуть відремонтувати взуття в Андрія Захватка чи взяти одяг, який благодійно приносять громадяни району та БФ "Карітас-Сокаль". Для зручності особам похилого віку та інвалідам у містах Великі Мости та Белз також надаються послуги з прання.

Уже дев'ять років працює швеєю у терцентрі Любов Мігус. Каже, що щаслива, бо може допомогти іншим, подарувати їм радість. Приємно бачити, як сяють радістю очі поважних пань, коли приміряють плаття чи блузку, яким вона дала нове "життя".

На першому поверсі – відділення соціально-медичних послуг, де працюють лікар-терапевт, масажист та сестра медична з фізіотерапії. Лікар Андрій Райко працює за сумісництвом, тож приймає лише після обіду. На робочих місцях були медсестра Галина Міщенко та масажист Юрій Сокальський. Пан Юрій тут працює з 2011 року, робить пацієнтам, за призначенням лікаря, профілактичний масаж. Вдень у нього буває до 8 чоловік.

 З березня 2012 року отримати консультацію лікаря та зробити фізіотерапевтичні процедури можуть люди похилого віку й у м. Белз.

Раптом двері кабінету відчинилися і зайшла літня пані. Це була Іванна Павлик, яка прийшла до медсестри відділення соціально-побутової адаптації поміряти артеріальний тиск, бо почувалася зле. Мабуть, далася взнаки погода. Медпрацівник Світлана Бедь виміряла їй тиск та розпитала про самопочуття. Порадила, що можна приймати з медикаментів. Медпрацівники терцентру також ходять на виклики до одиноких та інвалідів, міряють їм артеріальний тиск та роблять ін'єкції за призначенням лікаря. Разом з працівниками терцентру їздять на перевірки по селах району до одиноких та інвалідів, які є на їх обслуговуванні.

Іванна Павлик каже, що для пенсіонерів територіальний центр – це рятівна соломинка, зокрема для тих, хто має невисоку пенсію. Тут можна безкоштовно підстригтися, зробити завивку, пофарбувати волосся, відремонтувати взуття чи одяг. До того ж не потрібно чекати на маршрутку, їхати на поліклініку, стояти в черзі: щоб оглянув лікар та медсестра виміряла артеріальний тиск чи зробили аналіз на цукровий діабет. Всі послуги на місці, що дуже зручно для людей літнього віку. До того ж можна скуштувати смачну кисневу пінку. За потреби відвідати соляну кімнату чи пройти фізпроцедури: магнітотерапію, інгаляції, тубус-кварц. Завжди з великою повагою до пацієнтів старшого покоління ставиться лікар Андрій Райко. Сумлінні у роботі, фахові та безвідмовні й медсестри. "Колектив територіального центру – працьовитий, чуйний, привітний", – сказала пані Іванна.

У цьому невдовзі я мала змогу переконатися. Соціальний працівник Любов Мельничук радо зустрічала кожного відвідувача, уважно вислуховувала, допомагала заповнювати бланки. Один з чоловіків почав обурюватися, мовляв, навіщо щороку здавати довідку про склад сім'ї та приносити "Трудову книжку", і, мабуть, нехотячи, спересердя нагрубіянив жінці. Пані Люба уже 14 років працює у терцентрі, з сумом каже, що не завжди відвідувачі бувають тактовними та ввічливими, але соціальний працівник має з розумінням ставитись до них. Вона розповіла, що у це приміщення територіальний центр "переїхав" у 2001 році зі старої музичної школи. Тепер тут все змінилося до невпізнання.

Заступник завідувача відділення соціальної допомоги вдома Наталія Бугай розповіла, що сьогодні територіальний центр обслуговує 500 одиноких із числа пенсіонерів та інвалідів, яких доглядають 62 соціальні працівники. Багатьом потрібна стороння допомога, бо їм важко приготувати їжу, прибрати у кімнаті, сходити за продуктами чи в аптеку по медикаменти, оформити субсидію чи обробити город… І саме соціальні працівники стають для них тією рятівною силою, яка продовжує їм життя.

Зокрема, це можна сказати про Дану Хімко з села Сілець, яка вже 6 років працює соціальним працівником, доглядає сімох одиноких, серед них одну – лежачу, яку провідує щодня. Підопічні добре до неї ставляться, і нині трохи переживають, що жінка виходить на пенсію. Працівниця каже, що їй нелегко залишати своїх стареньких, але мусить, бо так склалися сімейні обставини. За ці роки вони стали для неї, мов рідні, – скільки всього разом пережили.

Найважче Дані Хімко було під час чотирьох підтоплень. Тоді довелось на човні добиратися до осель літніх людей, привозити їм їжу. 

Задоволена своїм соціальним працівником і одинока Марія Лучин з Сокаля. З 2005 року обслуговує її Марія Голота.

– Вона допомагає мені вікна мити, субсидію оформить і ліки принесе,- каже п. Марія. – Коли мені щось потрібно, звертаюся в територіальний центр, бо знаю, що тут завжди вислухають, поспівчувають і допоможуть… Я тут і взуття ремонтувала й плаття перешивала. І задоволена їх роботою. Добре, що самотнім є куди звернутись. Для нас терцентр, як світло у віконечку, це дім, у якому всім тепло. Тут стараються, щоб ми були задоволені. Часто організовують для нас різні зустрічі та концерти. Повірте, приємно, коли вас запрошують на свято, коли ти відчуваєш, що тебе не забули, й хтось піклується про тебе… Це можуть зрозуміти лише ті, кого доля прирекла на самотність…

Життєва стежина у багатьох підопічних територіального центру соціального обслуговування була нелегкою. Чимало з них, як і Марія Лучин, по завершенні трудової діяльності залишаються наодинці зі своєю старістю. Але й зараз у свої вісімдесят один, ця жінка не сидить без діла: вишиває, прибирає у хаті, на сходовій клітці. І навіть перед будинком позамітає. Її у центрі називають бджілкою-трудівницею й ставлять іншим як приклад.

Працівниками відділення соціальної допомоги вдома надається допомога в оформленні документів на одиноких громадян району для влаштування у будинок-інтернат. Пенсіонери, у яких є діти, але вони проживають самі, обслуговуються на платній основі. Тут працює пункт прокату засобів реабілітації, де є костюми-спіралі для дітей, хворих на ДЦП. Є автомобіль, на якому одиноких доставляють у лікарні й поліклініку.

 – Шкода тільки, – говорить директор терцентру Тетяна Бугай, – що, як би ми не старалися, не можемо зупинити процес старіння, уберегти від хвороб, від розчарування і відчаю. У нас налагоджене тісне співробітництво з управлінням соцзахисту, БФ "Карітас "Сокаль", благодійниками і спонсорами району та ін. Усі разом ми стараємось зробити все для того, щоб полегшити життя людей похилого віку, зробити його яскравішим, адже вони цього заслуговують.

У терцентрі, по змозі, влаштовують невеличкі свята, де виступає ансамбль територіального центру "Надвечір'я", радують підопічних символічними гостинцями.  На цих заходах почесним гостем є настоятель храму св. ап. Петра і Павла Ярослав Кащук… Працює гурток бісероплетіння. Щорічно спільно з БФ "Карітас" – Сокаль проводиться акція "Великодній кошик", у якій беруть участь приватні підприємці, агрофірми, установи та організації. Одинокі громадяни району благодійно отримують продукти до Великодніх свят.

Осінь є осінь – чи то життєва, чи природна: то погожою дниною приголубить, то раптовим холодом відштовхне, то усміхнеться, наче сонечко, то заплаче рясним дощиком… Але всі ми разом, своєю увагою та турботою про старше покоління, можемо зробити осінь життя самотніх людей яскравою, теплою та погідною.

Любов ПУЗИЧ.

Фото автора. 

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Цифрове телебачення та інтернет від IPnet.ua

Компанія IPnet пропонує києвлянам цифрове телебачення, ...