Home / Життєві історії / А ЗАРУЧНИКАМИ СТАЮТЬ ДІТИ…

А ЗАРУЧНИКАМИ СТАЮТЬ ДІТИ…

Щоразу після чергового засідання комісії з питань захисту прав дитини, яка створена при Сокальській РДА з метою захисту прав та законних інтересів дітей, та захисту життєвих і майнових прав малолітніх та неповнолітніх, переконуюся у доцільності її функціонування. В службу у справах дітей надходить чимало заяв від громадян з проханням допомогти вибратись із глухого кута, в якому опинилася родина, та захистити інтереси дитини в сімейних колізіях.

Кожна справа, яку розглядають, потребує попереднього вивчення. І працівники служби у справах дітей РДА намагаються розібратись у сімейних негараздах. Робота не з легких. Але дуже потрібна, бо допомагає дорослим знайти взаємопорозуміння у шлюбі, дітям зберегти сім"ю, а коли потрібно, відстояти їхні права, простягнути руку допомоги у кризовій ситуації та життєвих негараздах. На жаль, чомусь таких справ стає все більше.

Ось і на останньому засіданні комісії з прав захисту дітей розглядали сім питань  сім життєвих драм. Ось перша з них.

 …Родина Світлани і Олега (імена змінені  авт.) уже добре знайома усім членам комісії, оскільки два роки тому вони зверталися за допомогою, щоб розібратися у відносинах з свекрухою. Тоді все благополучно владналося і на декілька років в родині запанувала згода. На жаль, не надовго. З"явилася інша проблема, яка й привела їх сюди: сімейний корабель дав тріщину, і вони, виплескуючи образи і докори один на одного, намагалися знайти винного. Жінка наводила свої аргументи, а чоловік  свої. Спробуй розібратися. Батьки сваряться, а терплять діти. Їх у них четверо, найменшій йде сьомий місяць. І їй, ой, як потрібний догляд та любов матері. Двох старших синів  чотирирічного Василя та трирічного Олега, більше доглядає бабуся, ніж мама. На жаль, жінка, як каже чоловік, любить вільне життя, подружок та оковиту. Отримані гроші на дітей спускає на це. Жінка часто набирає у борг продукти у крамниці. Невдовзі назбируються кругленькі суми. Тож як чоловік візьме гроші, так одразу всі й віддасть, щоб погасити борги. Олег не може дати цьому ради. А востаннє його нерви не витримали, і він розпустив руки… Каже, що чаша терпіння у нього переповнилася, бо не може більше терпіти, і хоче розлучитися з дружиною. Жінка не погоджується, бо не має куди піти із старшою донькою від іншого шлюбу. А їхати до матері не хоче, хоч там є ще двоє її дітей, відносно яких вона позбавлена батьківських прав. Тож просить вплинути на чоловіка. Ось така заплутана історія.

Члени комісії намагалися допомогти їм зберегти родину, достукатися до серця матері, щоб взялася за розум і не залишала дітей напризволяще, пильнувала дім, створила затишок і комфорт у ньому для усіх членів родини. Подружжя має місяць, щоб виправитися, в іншому випадку доведеться забрати немовля у Львівський будинок дитини. Двоє старших хлопців напевно залишаться з батьком, а матір шукатиме  притулку деінде.

У двох наступних питаннях, які були на порядку денному, мова йшла  про опікунство: сім"ї Ганни з Сокаля та Руслани з Войславич хочуть стати опікунами дитинисироти та неповнолітнього брата. Члени комісії проголосували за це одноголосно.

А далі йшли заяви про доцільність позбавлення батьківських прав.

До комісії з питань захисту прав дитини звернулася бабуся щодо позбавлення батьківських прав зятя Дмитра відносно неповнолітньої дочки Ольги. Своє прохання аргументувала тим, що він з 2002 року не бере участі у вихованні дівчинки, не цікавиться ні її здоров"ям, ні життям. Її дочка, а його колишня дружина, нині тяжкохвора, і дівчинці, як ніколи, потрібне батьківське надійне плече, його любов та турбота. Та чоловік уже багато років тому викреслив з свого життя колишню дружину та доньку, і нині не хоче нічого про них чути. У нього є інша родина, тож Дмитро не має нічого проти того, щоб його позбавили батьківських прав. Сам батько на засідання комісії не прийшов. Думки членів комісії зійшлися і одноголосно прийняли рішення про доцільність позбавлення його батьківських прав.

…Нежданно прийшла біда у родину пані Надії: загинула на заробітках у Москві донька. І старенька жінка нині опікується трьома її дітьми. Двоє з них  Віра та Назар  ще неповнолітні, навчаються у школі. Бабуся турбується про онуків, бо більше нікому: донька вісім років тому розлучилася із їх батьком. На засідання приїхали Віра та Назар, які розповіли, що бачили батька лише декілька раз відтоді, як батьки розлучилися. Він не приїжджає до них і не телефонує. Десь лише нещодавно приходив до Назара у школу. Натомість живе своїм життям, любить випити. І хоч батько, який прийшов на комісію, намагався просити дітей, щоб вони не відрікалися від нього, ті не вірили його жодному слову. А син з болем викрикнув:

Навіщо мені такий тато, який не цікавиться нашим життям. Його не було зі мною, коли я йшов у перший клас… Його не було з нами, коли сталася біда з мамою…

Життєві обставини заставили дітей подорослішати. Вони розуміють, що їм треба якось жити? На батька у них надії жодної. Бабусиної пенсії ледь вистачає на харчі, а так хоч матимуть якісь засоби до існування. Тому і звернулися до горебатька з проханням допомогти, хоч у такий суворий спосіб….

Перейнявшись ситуацією дітей, у членів комісії не виникло сумнівів щодо позбавлення їх батька батьківських прав.

А от в наступних справах вони виникли. Стефанія звернулася до комісії з проханням позбавити батьківських прав зятя  Івана щодо дев"ятилітньої доньки Оленки. Бабуся розповіла, що минуло уже сім років після розлучення доньки. Батько до дитини практично не навідується, чотири роки тому приїжджав на прохання бабусі, щоб відвести дитину у перший клас. Та нещодавно, коли довідався, що подали заяву про позбавлення батьківських прав. Жінка виховує внучку сама, бо донька хворіє. Сім"ї зараз матеріально скрутно. Батько дитини нічим не допомагає. Чоловік на засідання комісії, на жаль, не з"явився. Тож, не заслухавши і його, важко винести об"єктивне рішення. Відтак члени комісії відклали цю справу до з"ясування всіх обставин. У житті ж буває всяке. Може у чоловіка ойкне серце і він одумається.

…Власні амбіції та образи привели сюди Ірину, яка просила позбавити колишнього чоловіка батьківських прав щодо їх спільної семилітньої доньки. Батько категорично проти. Як з"ясувалося, дівчинка уже три роки проживає з мамою в Греції, ходить там до школи. Приїжджає на Україну лише влітку на місяць. Ірина та її батьки не дозволяють батькові бачитися з дитиною. А як тільки він переступить поріг, викликають міліцію. Заявниця все заперечувала і дорікала колишньому чоловікові, що він не цікавиться як живе донька, не навідується до неї, коли вона є тут. Вона ж сама боїться спілкуватися з ним, бо він під час їх спільного подружнього життя часто погрожував, нерідко розпускав руки. На що він наводив свої аргументи. І стояв на своєму, що хоче бачити і зустрічатися із дитиною поза межами подвір"я батьків Ірини, бо доньку любить і просить, щоб колишня дружина не налаштовувала її проти нього. На жаль, молоді люди звели між собою умовну стіну і не розмовляють.

Навіть, заради доньки, не хочуть переступити через себе і пробачити одинодного. Прикро, що “заручником” цих "бойових дій" є семилітня донька, яка любить і маму, і тата. Вона росте у новій маминій родині в Греції. Мама каже, що вона  щаслива. Та хтозна що може статися в майбутньому. Важко визначити наперед як буде краще для дитини. Та згідно з законом батько теж має право на виховання дитини. І чоловік скористався ним: просив комісію допомогти йому хоч раз у рік, коли дівчинка є на Україні, бачитися з нею та спілкуватися телефоном одиндва рази на місяць. Його прохання задовільнили і колишня дружина погодилася виконати ці умови. А як буде насправді, поживемпобачимо.
Останнім розглянули питання про виконання індивідуальних планів соціального захисту дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у 20092010 роках та затвердили індивідуальні плани соціального захисту дітейсиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей, які опинилися в складних життєвих обставинах, на 20102011 роки.

На минулому засіданні з питань захисту прав дитини розглядали чотири справи про позбавлення батьківських справ. Всі вони на перший погляд здаються схожими, а як глибше копнеш  мають свої особливості. Тож недарма кожну з них члени комісії розглядали детально, обговорювали і довго зважували, перш, ніж винести свій "вердикт". Та як зазначив голова райдержадміністрації й голова комісії з питань захисту дітей Микола Мисак, час всіх розсудить, а ми винесли рішення, які захищають інтереси дітей. А ті незабаром самі вирішать, чи потрібні їм такі батько й мати.

Любов ПУЗИЧ.

Загрузка...

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Степан Бандера – символ нації

«Для того, щоб вміти бачити справжнє ...