Кожне місто, велике і маленьке, має особливі місця і атрибути, які й створюють його неповторне «лице», тільки йому притаманний колорит.
Одним з таких атрибутів був для нашого міста годинник, що на ратуші, котрий понад сторіччя відмірював час не одному поколінню сокальчан. І понад сторіччя «здоров’ям» старовинного механізму опікувалась династія сокальських годинникарів, чиї нащадки носять прізвище Фігас.
Вперше залізне серце годинника забилось у Сокалі 1898 року. Під час II світової війни механізмом опікувався Іван Дуб, перед ним – його батько, після нього – дочка Марія, а до останнього часу її племінники Юрій і Володимир з дружиною Тамарою, а також їхні сини Андрій, Сергій, Роман. За своє почесне звання майстрів головного сокальського годинника родина Фігасів отримувала невелику, можна сказати символічну, віддяку.
Та настали роки, коли владу в Україні посіла сумнозвісна партія регіонів. Ці манкурти не гребували нічим задля наживи. Не погребували вони й нашою місцевою «родзинкою». Тогочасна адміністрація відмовилась від послуг династії Фігасів з обслуговування годинника, мовляв, на зекономлені гроші придбають новий – електронний.
Як бачимо, нового – досі нема, а старий – завмер… Час наче зупинився в нашому Сокалі…
Сьогодні вже можна сказати, що ганебна партія московських запроданців і шахраїв канула в історичне небуття. Україна, мовби прокидається від тяжкого, тривалого сну, і впевнено йде в новий час – час відродження, оновлення. Кров наших предків і «небесної сотні» пролилась немарно! Тож чи не пора «розбудити» і наш сокальський годинник? А справу, розпочату прадідами, по праву передати в руки їхніх онуків? Хай накрутять вони наш історичний годинник на добу сьогоднішню, щоб його серце в старовинній шафці відмірювало новий час – час національного відродження і розвитку України.
Галина АДАМЧУК,
жителька м. Сокаль.