Олена Григорівна Піщак з Тартакова 26 серпня відзначила столітній ювілей! З нагоди знаменної події, до ювілярки завітали директор районного територіального центру Тетяна Бугай, голова та секретар Тартаківської сільської ради Степан Орловський та Ольга Андрущак. Вони передали грамоту від Президента України Віктора Януковича з нагоди сторіччя і побажали міцного здоров’я, добробуту та щастя її родині. Ювілярці вручили квіти, грошову винагороду з районного бюджету, солодощі.
Маленька та худенька жінка, в новій хустині, сиділа, підперта подушками, на дивані. Уважно роздивлялася гостей, бо через поважний вік зле бачить. Народилась Олена Григорівна 26 серпня 1912 року в селі Горбків у родині Василевських. Тож у неділю в її невеликій хаті яблуку ніде було впасти. Бабусю Гелю, так її називають у селі, прийшли привітати родичі, друзі, сусіди та священик Богдан Лилик, який подарував їй Новий Завіт. Приїхав з Португалії внук Євген, племінниця з Луцька Лукія Стасюк. Не забула про неї родина Василевських з Києва та Москви, які передали їй вітання з нагоди ювілею по радіо. Жінка відчувала себе щасливою, бо навколо були рідні, знайомі. І навіть підспівувала, коли ті співали її улюблені українські народні пісні.
Для бабусі Олени особливо важливо наша увага і, по суті, те, що ми всі тут разом зібралися, каже Надія Григорівна, двоюрідна внучка ювілярки.
…Турботлива бабуся, чемна сусідка, добра співрозмовниця… Так про Олену Григорівну говорять у селі. На цій вулиці вона прожила понад сімдесят років, відколи прийшла в Тартаків за невістку. Не одну наречену пані Олена одягала на весілля, не одній пошила теплу ковдру, виготовила килим з аплікаціями квітів, на "придане". За вмілі руки шанували її у селі.
Нелегкою була доля у Олени Піщак, довелося "випити" чимало сліз та горя. Чоловік помер майже тридцять років тому. У молодому віці недуга забрала молодшого сина Євгена А старший Володимир, уже сам в літах, проживає в Росії, в Приморському краї. Тож рідко навідується до матері. Старенька ненька витягне пожовклі світлини, пригадає минуле, потішиться внуками на фото, а їх у неї четверо, стільки ж правнуків, і вже їй на серці легше. А на очі набігають сльози, бо на схилі літ залишилася сама. За Оленою Григорівною доглядають соціальний працівник Ольга Вікарчук, братова онука Надія Василевська та названий син Євген Василевський, які •живуть у Тартакові. Щодень в обід навідується сусідка Ярослава Прихідько. Тож їй не так самотньо. Іноді до неї ще загляне й листоноша Ольга Пазюк. Старенька любить поговорити, знає багато цікавих історій. Події, які довелось пережити, пані Олена пам’ятає до найменших дрібниць, про що охоче розповідає братовим онукам, правнукам та сусідам. Щиро дякує Господу за кожний прожитий день і завжди радіє гостям. Росла вона у багатодітній родині. Мала четверо братів та дві сестри, закінчила 7 класів Горбківської школи. Найбільше запам"яталися Олені Піщак юнацькі роки. Мала гарний голос, тож співала в церковному хорі, брала участь у концертах, і грала у виставах. Дівчина зіграла у 21 виставі. Каже, що найулюбленіша її роль це Анна у "Безталанній". Обдаровану дівчину помітили і запросили в Сокаль займатися в театральному гуртку. Однак заняття відбувалися ввечері, тож не мала чим дістатися додому. Пані Олена багато вишивала. І нині її вишивки прикрашають оселю. Одну з вишитих запасок, якій уже 100 років, вона подарувала двоюрідній внучці Надії Василевській.
Я українка, і цим пишаюся, каже столітня жінка. Батьки виховували нас патріотами. За свої переконання та любов до української пісні та слова отримала в роки пацифікації від поляків 25 нагаїв по спині. Аж кров проступила. Батька та братів забрали до штабу і там били. Але вони не скорилися, а згодом пішли в УПА. Брата Пилипа замордували недруги. Я щаслива, що дочекала, коли Україна стала незалежною.
…З чоловіком Андрієм Піщаком Олена познайомилася на весіллі його брата. Сподобались один одному і невдовзі хлопець посватав дівчину. В сім"ї панували любов та згода. Всевишній подарував їм двох синів. Чоловік був добрим кравцем, працював в артілі, а згодом, уже в радянські часи, працював заготівельником. Олена Григорівна була домогосподаркою, іноді ходила допомагати в колгосп. Пізніше у Олени помер брат з дружиною і вона з чоловіком забрали до себе їхніх дітей Ярослава та Євгена. Виховували їх, мов рідних.
У неї добре серце, коли не стало батьків, ніхто з родини, а там були й значно заможніші, не взяв нас, а тітка Олена забрала, розповідає племінник Євген Василевський. Тож з 11 років я виховувався у цій родині. Братові було тоді 13 років. Пані Олена замінила нам матір, ніколи нас не кривдила. За це їй дуже вдячний.
Чоловік з родиною проживає у Тартакові й часто навідується до жінки, що виростила його, як сина.
Столітня ювілярка не сподівалася що доживе до такого поважного віку. Вона каже, що, мабуть, допомогала їй у цьому віра в Бога та молитва. Рідні розповідають, що старенька може цілий день молитися. Олена Піщак побажала всім здоров’я, щастя, спокою на світі, жити у незалежній Україні, а головне віри, яка допомагає перебороти найважчі хвилини у житті.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.