Відзначаючи 600-річчя села Скоморох, організатори святкування шукали мережива ліній українських родів, представники яких є славою не лише для родини, але і краю, де вони народилися, а також гідні того, щоб ними гордились загалом в Україні. Такою постаттю для Сокальщини і села Скоморох, зокрема, є вчений світового значення Йосип Штокало. У часописі «Голос з-над Бугу» були публікації про цього вченого. Проте згадаємо окремі віхи його біографії. Народився Йосип Штокало (18971987 рр.) в селі Скоморохах у бідній селянській родині. З перших днів навчання у школі захоплювався математикою. Шістнадцять років учителював у сільських школах та містах Дніпропетровська, Дніпродзержинська, а згодом у вузах Харкова. Основні його наукові праці стосуються теорії функцій комплексного змінного та її застосування у вирішенні задач аеродинаміки, а також з питань історії математики.
За наукові досягнення його обирали академіком, деякий час очолював Львівський філіал Академії наук республіки, згодом завідував кафедрою диференціальних рівнянь Київського державного університету. Окремі монографії академіка опубліковані англійською, німецькою, французькою мовами. Був почесним академіком Академії наук у Парижі.
Перший раз ім`я вченого Штокала я почув у студентські роки на лекції вищої математики у Львові. Професор, наголошуючи на практичному значенні теорії диференціальних рівнянь, з гордістю назвав прізвище визначного «російського» вченого Йосипа Штокала. На репліку студентів, що Штокало є академіком Української РСР, професор додав: «Ну, советским, какая разница». Дійсно, яка йому була різниця, головне, що «советский», а це розумілося, що російський, і саме це втовкмачували студентам, учням, загалом людям, аби вони забули «чийого батька діти», а готові були себе сприймати, як стадо, «советский народ». Цей перелік можна продовжити. От візьмімо новітню історію, хто у світі знає, що К. Ціолковський – нащадок козацького роду Наливайків, а М. Кибальчич, А. Кондратюк, В. Вернадський, С. Корольов, Й. Штокало… не «русские», а українські вчені.
– Що тут скажеш? Мої думки переплітаються з дуже мудрими і влучними судженнями Ліни Костенко.
-«…Кожна держава має свій імідж. А який імідж має Україна? Ми – вже держава. Раніше були у складі імперії, яка створювала імідж за наш рахунок. Водночас відбувся нечуваний за цинізмом геноцид української нації – шляхами репресій, голодоморів та асиміляцій. Нам завжди імперські шовіністи нав`язували ярлик «націоналістів», «сепаратистів»… І коли розпалась імперія і нині ще Україну мало хто знає, хіба що по Чорнобилю, спортсменах, корупціонерах і по судилищі опозиціонерів. Неначе не було держави з тисячолітньою культурою, з архітектурним монументом Софії Київської.
…Поки українці думають, що Анна Ярославна, королева Франції – Київська княжна, то десь у Ярославлі, у глибині Росії, реставрують якийсь будинок на готель «Анна Франс», відкривають пам’ятник Ярославу Мудрому і президент Росії називає його «первым русским княземреформатором». А українська делегація за його спиною тільки знічено усміхається».
…В 1952 році я особисто познайомився з академіком. Одного весняного надвечір`я на подвір`я педучилища під`їхало авто, з якого вийшов міцної статури середнього віку чоловік. Я інтуїтивно впізнав голову Львівського філіалу Академії наук Йосипа Штокала, який після 37річної розлуки мав намір відвідати рідне село. Тоді в розмові він висловив судження щодо Першої світової війни. Сокальська вчительська семінарія та Сокальська гімназія були важливими осередками освіти і культури. Якраз у Сокальській семінарії він постановив у майбутньому своє життя пов`язати з вчительською професією.
Опісля мені ще неодноразово довелось спілкуватися з академіком у Києві. Мій брат Анатолій в останні роки свого життя працював доцентом на кафедрі диференціальних рівнянь у КДУ, якою завідував Йосип Штокало. Тоді ми часто розмовляли про більшовицькі репресії української інтелігенції в 3040 роках, особливо над вихідцями із Західної України. На пальцях однієї руки академік перелічив тих, хто зберіг своє життя. Йосип Штокало завжди підкреслював, що діяльність кожної людини треба розглядати і оцінювати, виходячи з конкретних історичних обставин. Він з болем згадував трагічну долю Василя Бобинського, драматурга Леся Курбаса… Він товаришував з Максимом Рильським, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою і розцінював окремі їх твори як данину злочинному тоталітаризму за своє фізичне існування.
Академік Йосип Штокало жив у непростий час, але завдяки своєму таланту і наполегливій праці досяг вершин науки і є одним з великих вчених не лише України. А коріння його з Сокальщини, з села Скоморох.
Зиновій СТОНИЦЬКИЙ, м. Сокаль.