Члени комісії з питань захисту прав дитини Сокальської райдержадміністрації вже звикли, що на засіданнях в основному розглядають питання про спосіб спілкування батьків з дітьми, про доцільність позбавлення батьківських прав, про місце проживання дітей тощо… Вони забирають багато енергії і здоров'я. Та, на щастя, бувають і світлі моменти, коли батьки беруться за розум і просять повернути їм дітей.
Саме таке питання про повернення дітей слухали на засіданні колегії. Цю сім'ю працівники служби у справах дітей знають добре, бо вже тривалий час контролюють її. У ній є троє малих хлопчиків дев'яти, восьми і шести років. Їх батьки ще молоді, але вже збилися з путі істинного, жили, як кіт з собакою, заглядали в чарку. В хаті панував безлад, часто діти були голодні і холодні.
Петро розлучився з Марією. Хлопчиків тимчасово на рік відправили в Червоноградську школуінтернат. Марія до дітей не навідувалась, не цікавилась чи здорові, як вчаться. Її позбавили батьківських прав, таке ж питання стояло і щодо батька.
Минув рік. Ситуація змінилася. Петро одружився вдруге, його дружина має також трьох малих дітей. У хаті прибрано, чисто, діти ситі і доглянуті. Характеристика із сільради на цю сім'ю хороша. Чоловік написав заяву з проханням повернути йому дітей.
Подружжя приїхало на засідання комісії. На перше ж запитання чи зможуть виховати аж шістьох дітей? відповіли ствердно. Петро сказав, що їздить на заробітки, а дружина доглядає дітей. Начальник служби у справах дітей Галина Федаш, звертаючись до них, підкреслила, щоб не ділили дітей на "твої" і "мої", а до всіх ставилися одинаково. Натомість головуюча на комісії заступник голови Сокальської райдержадміністрації Лариса Фарин поцікавилась чи є кому допомогти доглядати стількох дітей п. Любі. Жінка відповіла, що їй допомагає матір.
Тож члени комісії проголосували за те, щоб повернути дітей батькові. На душі стало легше: діти повернуться до батька, матимуть справжню сім'ю. Звичайно, подружжю повідомили, що їх сім'я і далі буде під наглядом відповідних служб, сільради. Але якщо вони твердо вирішили виховувати дітей, думаю, все буде гаразд.
Ця історія мала би стати уроком для інших горебатьків. Адже ніколи не пізно одуматися, взятися за розум, почати нове життя. А головне зрозуміти, що дітям ніде не буде краще, ніж у рідній домівці, з рідними людьми.
Пригадую ще одну сім'ю, в якій керував "зелений змій". Спочатку почав пити чоловік. Маючи "хлібну" посаду у війську, щодня приходив додому, як кажуть, на автопілоті. Згодом з ним за компанію почала пити дружина. Алкоголь швидко зробив чорну справу: із стрункої красивої жінки перетворилась на зморшкувату бабусю. Навіть чоловік злякався, пробував її лікувати, але все було даремно. Чоловік запив ще більше і помер в 45 років, залишивши дружинуалкоголічку з п'ятьма дітьми. Діти виживали самотужки. Згодом жінка все ж чудом перестала пити, працювала вдома (мала хист до шиття). Бавила внуків і часом плакала, згадуючи свого Михайла, який міг би ще жити і жити, та примовляла: щось мені було пороблено. Мабуть, зрозуміла, як змарнувала своє і життя дітей, що виросли без материнської ласки. Тож хоч на старість одумалась.
Валентина БЛУДОВА.