Кожному з нас потрібен поруч хтось, кому ми довіряємо, хто може вислухати і підтримати у важку хвилину. Для цього й існує дружба, яка є особливо важливою для молоді. Та коли йдеться про молодь з особливими потребами – далеко не кожен з них має можливість відчути, що таке справжня дружба. Їм часто доводиться нелегко через відсутність умов для їх соціального та психологічного розвитку. Такі діти і молодь рідко виходять з дому, через свої комплекси, архітектурні бар“єри, осуд чи жаль сусідів, перехожих на вулиці та ряд інших причин. Також часто батьки занадто опікуються ними, що призводить до відсутності елементарних навичок соціалізації, самостійного прийняття рішень, а отже, і самостійного існування. Уявлення сучасного українського суспільства про людину з особливими потребами, як про таку, що багато чого не може робити, яка потребує допомоги інших, викликає найчастіше почуття жалю. А це суттєво занижує їх самооцінку і заважає брати участь в активних соціальних взаємовідносинах. Щоб уникнути такого ставлення, діти і підлітки з особливими потребами здебільшого спілкуються лише з подібними до себе, або ж їхнє спілкування обмежується лише колом родини. Уявити собі таке важко. Часто нам немає з чим це порівняти, якоюсь мірою, ми щасливі.
У червні цього року Сокальська районна асоціація інвалідів розпочала проект «Рука приятеля завжди поруч», за підтримки Мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи, Сканфонду та Карпатського Фонду, у рамках Програми приятелів «Потрібні двоє: допоможи іншому – стань приятелем». Було створено 10 пар приятелів. У кожній парі один – з певними вадами здоров“я, а інший – без них. Для роботи у цій програмі провели навчання 10 волонтерів, в основному, це були школярі із Забужжя та Сокаля. Така ж програма попередньо вже виконувалася Сокальською районною асоціацією інвалідів і принесла чудові результати. Волонтери разом зі своїми приятелями весело проводять час, ходять на прогулянки, відвідують цікаві місця, тренажерний зал, беруть участь у спортивних змаганнях, вечірках та інших заходах, які проводить асоціація інвалідів. Також вони не залишаються осторонь і гуртків ручної роботи. Виготовлення декоративних і ароматичних свічок, рослин з бісеру, а також пошиття і комп“ютерна вишивка одягу та аксесуарів стали улюбленими заняттями 17ти гуртківців, що мають інвалідність. Їхні роботи можна побачити на виставці «Промінчик», яка функціонує на Сокальському ринку. Приємно, що виставка творчих робіт наших гуртківців зацікавила багатьох сокальчан. Важко передати, як сяяли від щастя очі дітей, коли ті отримали замовлення на виготовлення виробів. Це вселило в них надію та віру, допомогло самоствердитися, як особистостям. Вони побачили, що їхню працю поціновують, а отже, і їх. Це підтвердило, що вони потрібні суспільству.
Асоціація інвалідів Сокальщини відчуває підтримку небайдужих людей. І це приємно. Щиро дякуємо за вільне від оплати місце для благодійної виставки «Промінчик» директору Сокальського ринку Мар’яні Замрій та за надане асоціації приміщення та його утримання колишньому голові Сокальської РДА Миколі Мисаку, міському голові Богдану Зарічному. Сподіваємось на їх підтримку в діяльності асоціації й надалі.
Велике спасибі начальнику відділу освіти РДА Роману Монастирському, директору Сокальської гімназії ім. Олега Романіва Любові Омеляш та директорам сокальських шкіл №№2, 4, 5 – Любові Кравцовій, Наталії Драган, Валентині Михайлевич за сприяння у проведенні благочинних виставок у їхніх загальноосвітніх закладах. Ці заходи допомагають розвивати таланти, комунікативні і фізичні можливості неповноcправних гуртківців. Щиро вдячні також приватному підприємцю Володимиру Данчаку за спорудження пандуса в Народному домі с. Забужжя.
Сучасна молодь – це майбутнє країни. Тому важливо виховувати у них розуміння та сприйняття своїх ровесників, з певними розумовими чи фізичними вадами, без застарілих стереотипів та надмірного жалю. Сьогодні практично перед кожним із нас постає проблема вибору власної ролі щодо людей з функціональними обмеженнями: пройти повз них, чекати, що хтось інший допоможе, або ж простягнути їм руку допомоги. В нашій державі, в основному, суспільство обирає другий варіант. Але ж суспільство – це ми. Не можна залишатись осторонь справ свого ближнього. Адже нікому не відомо, що буде завтра. Максимальне залучення неповносправних дітей та молоді до суспільного життя, навчання, культурного розвитку є одним із кроків, які допоможуть їм адаптуватися у нашому суспільстві. Проте найголовніше, потрібно приймати та поважати їх такими, якими створив їх Господь.
Оксана КОНОНОВА, голова Сокальської районної асоціації інвалідів.