17 червня у Львові відбудуться міські церемонії прощання та похорони чотирьох військовослужбовців – Володимира Колпака, Олега Мартекляса, Андрія Ликтея та Олександра Слободянюка, які загинули, захищаючи Україну від російських окупантів. Мешканців та гостей міста просять долучатися до жалобних заходів та утриматися в цей час від розважальних подій.
Чин похорону Володимира Колпака, Олега Мартекляса та Андрія Ликтея розпочнеться о 11:00 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Близько 11:30 на площі Ринок запланована загальноміська церемонія прощання.
Після цього Володимира Колпака та Олега Мартекляса поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), а Андрія Ликтея – на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.
Чин похорону Олександра Слободянюка відбудеться окремо – об 11:00 у храмі Петра і Павла в мікрорайоні Рясне (вул. Лукасевича). Поховання військовослужбовця заплановане на Ряснянському кладовищі, на військовому полі.
Володимир Колпак (16.04.1989 — 22.10.2024) народився в місті Бахмут Донецької області. Навчався у Бахмутській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №24 з поглибленим вивченням окремих предметів, а згодом – у Навчально-науковому професійно-педагогічному інституті Української інженерно-педагогічної академії в Бахмуті.
Працював у ТОВ «Завод кольорових металів». Рідні згадують його як доброго, турботливого, надійного та люблячого, він захоплювався спортом, особливо боротьбою, цікавився комп’ютерною технікою та любив тварин.
У 2024 році став до лав оборони України, воював на Луганському напрямку у складі 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України старшого лейтенанта Івана Зубкова Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. У Володимира Колпака залишилися мати, брат та родина.
Олег Мартекляс (03.06.1976 — 12.05.2025) – львів’янин. Закінчив середню загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів №49 м. Львова, згодом отримав фах електрогазозварювальника у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище». Проходив строкову військову службу.
Працював електрогазозварювальником на приватних підприємствах. За словами рідних, був працьовитим, добрим, щирим, спокійним і чуйним, любив свою роботу та сумлінно до неї ставився, цікавився кулінарією, завжди був готовий підтримати інших.
У 2025 році став на захист України від повномасштабної агресії, служив на Донецькому напрямку в складі 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. В Олега Мартекляса залишилися тітка з сім’єю, друзі та побратими.
Андрій Ликтей (11.12.1986 — 10.06.2026) – львів’янин. Навчався в Ужгородській початковій школі №1 Ужгородської міської ради Закарпатської області. Освіту продовжив в Ужгородській філії Вищого приватного навчального закладу «Львівський медичний фаховий коледж „Монада“» та Закарпатському навчально-науковому інституті Західноукраїнського національного університету.
Працював техніком-стоматологом на приватних підприємствах. Рідні зазначають, що він був добрим, відповідальним, спокійним і позитивним, мав творчий підхід до життя та добре почуття гумору, завжди допомагав іншим, любив тварин, читання, малювання та відпочинок на природі.
Брав участь в Антитерористичній операції. У 2024 році знову став до захисту України, обороняв її на Північно-Слобожанському напрямку в складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. В Андрія Ликтея залишилися донька, сестра, мати, племінники, друзі та побратими.
Олександр Слободянюк (01.05.1977 — 10.06.2026) народився в селі Подільське Хмельницької області. Навчався в середній загальноосвітній школі №92 м. Львова, а згодом здобув професію електрогазозварювальника у Вищому професійному училищі №63 м. Львова. Проходив строкову військову службу.
Працював у сфері промислового альпінізму на приватних підприємствах. Рідні характеризують його як доброго, чуйного, товариського та комунікабельного, який відзначався оптимізмом, активністю й турботою про близьких. Він любив риболовлю, приготування страв та відпочинок на природі.
У 2023 році приєднався до сил оборони, боронив Україну на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України. В Олександра Слободянюка залишилися дружина, син, батьки, брат та родина.