Духовне життя

Почаївська лавра – історія заснування

В 60х роках минулого століття односельчани організували поїздку в Берестечко і Почаїв. Мій батько привіз картину «Почаївська лавра» і фотокартину «Останні козаки пробираються на Жураліху», а ще – багато захоплених розповідей. Ой, як хотілось там побувати!

Мрія моя здійснилась в кінці 70х. Ми, вчителі «курсанти», побували не тільки там. З деякими подіями в історії лаври, сьогоденням нас ознайомив її ігумен. Донині згадую: коли попросили його показати слід Матері Божої, він не хотів, мовивши: «Ви – люди невіруючі». Дивно таке було чути. В дитинстві ми з батьками ходили в церкву, в юності були братчиками. Та й інші вчителі, напевно, були такими ж. Але про це треба було мовчати – ти ж радянський вчитель.

Заснування лаври відносять до ХIII ст. В документах монастир згадується з ХVI ст., коли українська шляхтянка Анна Гойська подарувала йому великі угіддя і в 1579 р. збудували нову кам’яну церкву. Особливо відомим монастир став за часів Іова і після того, як тут була заснована друкарня. В 1649 р. збудовано Троїцьку церкву на кошти Федора та Єви Домашевських – місцевих українських шляхтичів. Увесь монастир з храмами й іншими будівлями було укріплено оборонними мурами і баштами. В 1665 р. ціла турецька армія не змогла взяти Почаїв. У час цієї великої небезпеки монахи і миряни молилися до чудотворної ікони Матері Божої і раки блаженного Іова. Несподівано явилась сама пресвята Богородиця з небесними ангелами, які мали мечі. Татари побачили це видіння і пустили стріли в пресвяту Богородицю. Та стріли почали повертатись назад і ранити тих, хто пускав їх. Тоді з жахом татари втекли від гори почаївської.

Споруди монастиря прекрасно зображені на гравюрі «Облога Почаєва». Старий почаївський храм був, очевидно, як і Успенський собор Печерської лаври, оточений численними каплицями, що добре видно на гравюрі.

Із спорудженням у 1771-1783 рр. нового Успенського собору за проектом Готфріда Гофмана почав складатися сучасний ансамбль. Потім до головного храму добудували двоповерхові корпуси келій і трапезну з церквою. В 1861-1871 рр. було збудовано високу дзвіницю, а в 1910-1913 рр. Троїцьку церкву за проектом О. Щусєва. Гофман з великою майстерністю і тактом використав скелясті тераси гори, а на їх вершину поставив будівлю з широкою терасою навколо. Величавий золотоверхий храм сяє на тлі синього неба казковим, примхливо скомпонованим білосніжним кристалом.

Ходячи по собору, немов перебуваєш у своєрідному палаці, де поєднані численні переходи, лоджії, балкони. Грецький митрополит Неофіт подарував А. Гойській ікону Божої Матері, яку він привіз із Константинополя. А. Гойська передала святу ікону на Гору Почаївську в церкву Успенія Божої Матері. Про благородну ікону Божої Матері написаний відомий хоровий твір, є і молитва: «Перед святою Твоєю іконою, Владичице, ті, що моляться, зцілень сподобляються, віри істинне пізнання приймають і агарянське нашестя відбивають. Ти ж і нам, що до Тебе припадаємо, гріхів прощення попроси, помислами благочестя серця наші просвіти і до Сина Твого молитву піднеси про спасіння душ наших. Величаємо Тебе, Пресвятая Діво, і шануємо чесну ікону Твою, її ж від літ древніх на горі Почаївській прославила єси. Амінь».

Під час відправи священики згадують (поминають) ім’я Іова, ігумена Почаївського. Іов (в миру Іоан Желізо з Покуття) був ігуменом у час П. Сагайдачного і К. Острозького. Зцілював він за життя, нетлінні мощі Іова зцілюють і понині.

110 років тому був канонізований преподобний Амфілохій. Святий Амфілохій (в миру Яків Головатюк зпід Почаєва) народився в 1894 р. Успадкував святий від батька, доброго костоправа, уміння вправляти переломи й вивихи. Після того, як він став монахом, Бог дав йому дар зцілювати усі хвороби. Нетлінні мощі святого Амфілохія зцілюють і тепер.

1846 року, 21 вересня за старим стилем Т. Г. Шевченко одержав доручення від Київської археографічної комісії обстежити пам’ятки Київщини, Волині, Поділля. В другій половині жовтня Т. Шевченко в Почаєві виконав акварелі «Почаївська лавра з півдня», «Почаївська лавра з заходу», «Собор Почаївської лаври (внутрішній вигляд)», «Вид на околиці з тераси Почаївської лаври» і два ескізи олівцем. Поет записав у Почаєві три народні пісні. Про перебування в Почаєві Т. Шевченко згадує у повісті «Варнак». У цій же повісті поет згадав про подорож з Почаєва до Кременця, Острога, Дубно, Корця. В повісті «Прогулка с удовольствием й не без морали» писав: «На полях Волині, Поділля ви часто милуєтесь живописними руїнами древніх масивних замків і палат, колись величних, як, наприклад, в Острозі й Корці. В Корці навіть церква, сховище бальзамованих трупів фамілії графів Корецьких, сама собою в руїну перетворилась. Що ж говорять? Про що свідчать ці свідки минулого? Про деспотизм і рабство! Про хлопів і магнатів!»

Не міг не побувати Т. Шевченко в Берестечку, хоча ніяких свідчень про це нема. Але на користь слова «Круг містечка Берестечка»… є побічним підтвердженням. На околицях с. Пляшевої, на півострові серед зелених лук, немов розкопана могила, височить старе городище. Тут стоїть збудована в 19041906 рр. церквамавзолей, куди зібрали з берестецьких полів прах козаків, загиблих у нещасливій битві Б. Хмельницького з військами шляхти у 1651 р. Сюди тоді ж було перенесено триверху дерев’яну церкву з с. Острів, споруджену незадовго перед прибуттям Б. Хмельницького; в ній гетьман молився в останню ніч перед боєм. Мабуть, нема чарівнішого місця на Волині, ніж цей куточок, де під кронами величезних дерев сплять вічним сном сини українського народу, які віддали життя за вітчизну.

Вперше там побачив двоповерхову церкву. А ще мене втішило те, що розписи в храмі робив наш видатний художник Іван Сидорович Їжакевич.

В 10х числах листопада Тарас Григорович повертався через НовгородВолинський та Житомир до Києва.

Богдан ПОТОЦЬКИЙ,•с. Стенятин.

Голос Сокальщини на GoogleNews