З життя господарника

Селянському роду нема переводу

У неділю, 2 вересня, лише перші півні заспівали, як волицькі господині вже на ногах. Швидко попорали господарку, і взялися готувати різні смаколики, щоб було чим подивувати гостей, які мали приїхати на свято обжинків. Адже цьогоріч воно відбувалося у їхньому селі. Тож хтось запікав сало чи порося, у когось на кухні місцеве жіноцтво ліпило вареники та робило канапки, а хтось смажив пампушки й пік пиріжки, варив кутю та узвар. Чоловіки та хлопці пішли в ліс по хвою, а дівчата прасували сорочки, спідниці, підбирали стрічки для волосся. Навіть малеча, і та була при роботі: рвала квіти та шукала червоні китиці калини, щоб потім було чим прикрасити святковий стіл.

Село причепурилося. Селяни одягнули святковий одяг та були в піднесеному настрої. Скрізь відчувалася атмосфера свята. Парубки розвісили синьожовті кульки та прапорці на огорожі, аби гості знали куди їм їхати. Згодом виставили лавки та столи на стадіоні, де й мало відбуватися свято. Дівчата з працівниками культури, учні місцевих шкіл та дитячих дошкільних установ прибрали сцену, яку заздалегідь прикрасили квітами, вінками з цибулі та часнику. На почесному місці поставили головний атрибут обжинок – сніп із цьогорічного врожаю. Повісили в центрі образ, а по боках – старовинні вишиті жіночі сорочки. З давніхдавен припали до вподоби українкам мальви, соняшники, чорнобривці та георгіни, які й нині охоче сіють під вікнами жителі Волиці та Комарева. «Зацвіли» вони й на сцені, яку з нагоди цього свята облаштувала для громади ПАФ «Білий Стік». А як же без жовтобоких гарбузів та старовинних ліжників. Ще здалеку було видно слова: «Рідна пісня, свіжий хліб і селянський весь наш рід». Михайло Білецький, Михайло Працун, Петро Білик наносили в казан води, почистили рибу, аби зварити смачної юшки. Були тут і господар, і господиня свята – директор ПАФ «Білий Стік» Олег Іванчина та Волицький сільський голова Надія Білик. Вони давали останні настанови працівникам культури та гостинно зустрічали гостей, що з’їжджалися.

 Весь день у Волиці линула музика та українська пісня, які скликали усіх жителів на свято. Піднесеного настрою додав і духовий оркестр Сокальського районного народного дому під керівництвом Петра Криштофа, який вигравав близькі серцю козацькі та українські мелодії. Старовинний український одяг та речі побуту додавали дійству святковості. І здавалося, що тут переплелося сучасне і минуле. Жителі сіл Волиця та Комарів теплими оплесками зустрічали гостей, які в’їжджали на стадіон, з піснями та жартами, на возах та бричках, автобусами та автомобілями. З жартівливими піснями приїхала на підводах переспівська громада. Хвацько, з вітерцем, заїхали на футбольне поле поторицькі парубки. Колоритно виглядали із зав’язаними постаровинному хустками на головах поторжанки, які заради свята повитягували з бабусиних скринь вишиті сорочки, спідниці та запаски, а чоловіки – вишиті сорочки та байбараки. У неділю у Волицю з’їхалися гості з Перв’ятич, Лучиць, Княжого, Тартакова, Смикова, Боб’ятина, Поториці, Волиці, Переспи, Свитазева, Волсвина.

 – На свято обжинків їхала з радістю, – розповіла Марія Сподарик з с. Романівка. – Торік була у Перв’ятичах на такому ж дійстві. Воно мені дуже сподобалося. Вважаю, дуже добре, що відроджується дещо призабута традиція. Такі зустрічі не тільки об“єднують людей, але й додають настрою, підносять український дух, бо ж не тільки працею живе людина…

Почесними гостями свята були голова РДА Наталія Карташова, голова районної ради Ігор Дацюк, заступник голови районної ради Володимир Чуб, депутат Львівської обласної ради Роман Швед, керівники управлінь РДА – Ігор Шайнога, Лариса Фарин, Ярослав Тарасюк, народні депутати України Степан Курпіль, Володимир В’язівський, депутати місцевих та Сокальської районної рад…

Невдовзі одинадцять сільських рад вишикувалися на стадіоні. Від кожної з них оформили столи, які «вгиналися» від різноманітних смаколиків. Господині розстелили скатертини, виклали на них запашний хліб, паляниці, домашню ковбасу та інші смачні наїдки. Чого тільки не було на багатому селянському столі завдяки золотим рукам господинь! На столах – розмаїття українських старовинних страв. Тут можна було побачити, а пізніше й скуштувати, запечених поросят з хроном, фаршировану щуку, качку з яблуками, індичок… Поруч, у макітрі, паляниці з медом та маком, голубці, деруни, пампушки з маком і часником, вареники, різноманітні тістечка, короваї та торти. Вмілі майстрині з гарбузів повирізали кошики та вази, а дехто виготовив «господаря» та «господиню», стилізованих «українку» та «українця». Крім того, кожне село оформило виставку щедрих дарів осені, вирощених на власних городах та ланах… Неподалік розмістилась виставка екзотичних птахів. Страуса та курей привіз С. Соронь з Волиці. Поряд рохкала свиня з поросятами, яких на виставці демонстрували працівники ферми №2 з с. Комарів. Тут же присутні могли переконатись, яка щедра волицька земля. На уквітчаній машині з емблемою господарства були зразки різних вирощених культур – пшениці, цукрових буряків, ячменю, кукурудзи. З року в рік місцеве господарство «Білий Стік», яке функціонує на теренах Волицької сільської ради, вирощує високі врожаї.

Славляться Волиця та Комарів не тільки добрими господарями та господинями, але й майстринямирукодільницями, які представили виставки своїх робіт. Увагу жінок привернула виставка «Цвіт українських вишиванок родини Трибух». Тут були серветки, чоловічі сорочки, дитячі та жіночі блузки та сукні, вишиті та вигаптувані чорними і білими нитками, та інший оздоблений вишивкою одяг. Яка краса! А вишивали їх волицька майстриня Галина Трибух з доньками. Недаремно у народі кажуть, що українці передають все найкраще від матері до доньки, від батька до сина. Поряд виставила свої вишиванки жителька села Волиця Ольга Ничай. Вишиті старовинними візерунками чоловічі та дитячі сорочки, плаття зачаровували усіх. Як і серветки, рушник, портрет Т. Г. Шевченка – роботи колишньої вчительки, а нині виховника ЮнСічі куреня ім. П. Сагайдачного Волицької школи Марії Король. Її виставка вишиванок мала назву «Ми – діти твої, Україно». А батьки, дідусі та бабусі мали нагоду полюбуватися творчими роботами дітей та онуків, які ходять до дитячої дошкільної установи села Комарів «Писанка» та навчаються у Волицькій загальноосвітній школі IIII ступенів.

Опісля відбувся святковий марш сільських рад. Вони йшли колонами, які очолювали сільські голови, з прапорами, квітами та снопами хліба. Ведуча Ірина Булка представляла кожну сільську раду, і ті під звуки маршу урочисто проходили біля сцени.

Священики о. Іван Бігун, о. Мирон Гринчишин та о. Володимир Жарський відслужили молебень до Матері Божої та привітали хліборобів із завершенням жнив, із добрим і щедрим врожаєм. А далі господарі свята – Волицький сільський голова Надія Білик та директор ПАФ «Білий Стік» Олег Іванчина, за українським звичаєм, зустріли гостей короваєм, який є символом любові, миру, злагоди й достатку. Вони побажали хліборобам великих засівів, рясних сходів, щедрих врожаїв. І, як годиться, за стародавньою традицією, засіяли усіх зерном нового врожаю.

Гурт аматорів художньої самодіяльності Волиці та Комарева виконали пісню «Ой, зелене жито, зелене». Далі хлібороби приймали вітання з нагоди свята обжинок від влади.

– Нині ми зібралися великою родиною, аби славити працю хліборобів, возвеличувати в наших піснях родинні цінності та людину праці, – відзначила голова райдержадміністрації Наталія Карташова. – Літо потрохи відступає, віддаючи права осені. Зібрано жито і пшеницю, з останніх колосків сплетено вінок. Нині всі турботи позаду. На Сокальщині зібрано добрий врожай – майже 100 тисяч тонн зернових. Тож нині можемо співати і відпочивати. Ви, шановні хлібороби, своєю щоденною працею робите все для того, аби земля родила, аби колосилися лани, аби ми мали хліб на столі. Велике Вам дякую і низький Вам уклін.

Голова районної ради Ігор Дацюк щиро подякував господарям за гарну організацію свята, а керівникам агрофірм, фермерам за те, що долучилися до цього. Він, зокрема, сказав: «Дивлячись на таке гарне представництво, любуєшся українськими традиціями, колоритністю та яскравістю вишиванок. Українська нація – хліборобська, нація – невмируща. В 1930х роках Сталін, аби знищити український дух, в першу чергу, нищив село, і коли знищив його голодомором, тоді він взяв верх над Україною. Власне, наша сила у наших невмирущих звичаях, в нашому працьовитому народові, який трудиться на землі. Переконаний, коли держава обернеться обличчям до селян, створить сприятливі умови для праці, аби працювати і oтримувати прибуток, у нас буде значно більше агроформувань. Знову відродиться фермерство. І українська нація прогодує не тільки себе, але й півЄвропи. Вірю: український народ буде багатим і заможним».

Зі святом хліба та хліборобської праці всіх щиро вітали депутат Львівської обласної ради Роман Швед і начальник управління АПР Сокальської РДА Ігор Шайнога. Останній, зокрема, сказав: «Не знаю більш щасливих людей, як хлібороби. Вони кладуть зернину в землю, ходять біля неї, переживають, чекають сонечка, коли зійде, та дощу. І збирають той врожай, який є найбільшою втіхою і радістю для них. Селянин тішиться тим, що виростив своїми руками ту зернину, з якої спечуть хліб. Ми гордимося тим, що на Сокальщині є агрофірма «Білий Стік», яка – серед кращих на Львівщині та передових в Україні. Сюди їдуть люди переймати досвід».

А далі відбулись культурно-мистецькі презентації сільських рад. Порядок їх виступів визначили за попереднім жеребкуванням. Ірина Булка майстерно вела дійство, переплітаючи розповіді про одвічні цінності селян: родину, рідну землю, хліб, з поетичними рядками, підтримуючи кожного учасника концерту. Селяни під час жнив працювали з ранку до ночі в полі, тож мають і перепочити, бо невдовзі осінньопольові роботи. Кожен сільський голова представляв свої села, розповідав щось цікаве про них. Тут же відзначали кращих хліборобів, господарів та підприємців і вручали грамоти. Сільські аматори художньої самодіяльності підготували цікаві художні номери.

Першою виступала Смиківська сільська рада. Сільський голова Віктор Магера охарактеризував села Матів, Смиків, Бодячів, Залижня. А далі полинула українська народна пісня, яку піднесено виконав зведений хор чотирьох сіл. Їх гучними оплесками проводжали зі сцени.

…Свято хліба продовжувалося. Над стадіоном раз по раз було чути: «Слава трудівникам! Слава хліборобам!».

Українці – нація співуча, вони співають, коли на серці радісно, і коли болить душа, коли відпочивають, і коли працюють. Тож назва свята: «Рідна пісня, свіжий хліб і селянський весь наш рід», стала його лейтмотивом. Це відзначив і народний депутат України Степан Курпіль, який, зокрема, сказав: «Коли я їхав на свято, мені на думку спали слова Т. Г. Шевченка: «Роботящим умам, роботящим рукам: перелоги орать, думать, сіять, не ждать і посіяне жать…». Я не хотів би сьогодні вдаватися в політику, бо тут усі розуміють, які перелоги нам треба орати, яке зерно засівати, і який урожай збирати. Ми впевнені, що ті господарі, які працюють на цій землі, здатні відстояти її честь, гідність, незалежність, відстояти нашу мову, пісню, культуру, і наших героїв. Нам потрібно докорінно все змінити… Хотів би, щоб наші селяни мали не гірші умови праці, ніж фермери в Польщі, впевнений, що Україна буде в Європейському Союзі і ми житимемо не гірше, ніж сусіди».

…Стадіон гудів. Жителі Волиці та навколишніх сіл, гості дивилися концерт, оглядали виставки. Однак найбільше люду зібралося біля столів. Скільки тут було вигуків та подиву! Враз пролунало: «Думалагадала, де ще побачу й почую ту українську Україну. А вийшло, що у Волиці. Тут і щука, і вишиванки, а головне – витає український дух. Все таке рідне. А діти, які причепурені! – мовила жінка до подруги і продовжила. – Рівних нашим жінкам нема у світі. Погляньте, які накрили столи. Просто очі розбігаються. Я такого свята тридцять років не бачила, хіба ще у дитинстві, у Радехові. І то, не було воно таким урочистим». Пізніше познайомилася з жінкою. Це була Зоряна Кравцова з Червонограда.

А Марія Антонюк, родом з Комарева, зумисне приїхала на свято зі Львова. Каже, що не шкодує, бо душа радіє і тішиться, аж сльози на очі набігають, що живе ще наше українське село, що є ті, хто продовжують традиції та звичаї, хліборобський рід.

Своїми думками про свято поділився також місцевий поет, житель Боб“ятина Володимир Полянчук, який приїхав сюди разом з родиною:

– Такі оказії були модними на початку проголошення незалежності України. Але тоді не було стільки народу. Колись був у Тартакові на такому ж святі. Але там бракувало місця. А тут – великий простір, дихаєш на повні груди, є де розгорнутися. Сам стадіон розташований у зручному місці: навколо дві церкви, школа, дитячий садок, Народний дім. Мабуть, і назва села Волиця пішла від слова «вольниця». Приємно, що свято обжинок зацікавило людей різних поколінь. Воно показує, чим ми багаті, бо крім того, що стільки всього є на столі, ми бачимо красиві вишивки. Дівчата й жінки схочуть і собі вишити такі ж, щоб бути ще гарнішими. Жителі сіл мають змогу розкрити свої таланти у співах, танцях, рукоділлі чи ремеслі. Бо ж наші українки не тільки працьовиті, але й обдаровані: співають, танцюють, вишивають.

До того ж, зональне свято обжинків, каже В. Полянчук, неабияке свято, до нього готуються всім селом аби гідно представити його та громаду. Збирають те, що у них є найкраще, аби себе показати і на людей подивитися. Це згуртовує селян. І похвалився, що навіть його маленька внучка пекла паляниці з маком, аби зробити і свій внесок до громадського столу.

Водночас, на іншому боці стадіону, проводилися козацькі забави, де чоловіки та юнаки мали змогу позмагатися у витримці, кмітливості та силі. На жаль, подали заявку на участь у спортивних змаганнях лише жителі Волицької, Волсвинської, Тартаківської та Смиківської сільських рад. Вони змагалися у перетягуванні линви, перенесенні вантажу, переміщенні воза. Спортивні змагання судили – Андрій Мандрик, Олександр Токаж, Василь Сидор, Мар’яна Копейка. Гучними оплесками присутні підтримували команди, які намагалися якнайшвидше дотягнути воза до фінішу. У перетягуванні линви сильнішими були хлопці з Волиці, друге і третє місце посіли парубки з Тартакова і Волсвина. У перенесенні вантажу найкращими були спортсмени з Волсвина, друге і третє місця, відповідно, у тартаківців та жителів Волиці. Вправніше переміщали воза команди Волиці, Тартакова й Волсвина. У загальнокомандному заліку перше місце у Волсвинської, друге – у Волицької, а третє – у Тартаківської сільських рад. Усі команди отримали грамоти та банери, а переможець – ще й кубок. Нагороди спортсменам вручив начальник відділу у справах молоді та спорту РДА Ярослав Тарасюк.

Тим часом, на сцені, продовжувалося представлення чергової сільської ради. Це була Лучицька. Сільський голова Володимир Черечін розповів про села Лучиці та Шарпанці, а потім завідувач Народним домом Софія Климчук у старовинному українському строї з вінком чорнобривців на голові, порадувала всіх своїм співом.

Жителі Волиці та Комарева були горді за своїх дітей, які танцюють в ансамблі «Калинонька» Волицької загальноосвітньої школи IIII ступенів (керівник Оксана Гнідець). Хлопці та дівчата майстерно виконали декілька танців. Щирими оплесками підтримали глядачі й Софію Гнідець, яка заспівала пісню «Квіткадуша».

Опісля відбулися конкурси для сільських голів, хто швидше з’їсть канапку з цибулею та салом, а для секретарів: хто більше вишиє хрестиків за час звучання пісні. Тут перемогу здобули Поторицький сільський голова Роман Смик та секретар Княжівської сільської ради Любов Карафа.
А наприкінці організатори підсумували конкурси, які проводили під час свята, – на кращі вишиванку та стіл. Переможцем першого стала Стефанія Іванчина з Волиці.

Нелегко було журі, до якого входили голова РДА Наталія Карташова, голова районної ради Ігор Дацюк, начальник державного казначейства Світлана Ковалик, начальники управлінь культури та туризму та агропромислового розвитку РДА Лариса Фарин й Ігор Шайнога, визначити переможця у конкурсі господинь, бо всі учасниці старалися, гарно оформили страви. Загалом було представлено одинадцять столів. Однак перемога дісталася господиням з Переспи та Тартакова, друге місце отримали поторицькі газдині, які здивували усіх своєю оригінальністю. Перехідну булаву та приз отримав Переспівський сільський голова Степан Кіндратюк. Тож наступне свято обжинків відбудеться у Переспі.
Усі гарно відпочили та провели час, за що треба віддати належне, як керівникам, організаторам, так і режисеру цього свята. Однак воно не було б таким цікавим, якби не спонсори дійства – це ПАФ «Білий Стік» (директор Олег Іванчина), ТзОВ «СОТЕКО» (Сергій Костюк), бойня ЗУАК (Микола Мельник), підприємці з Волиці та Комарева – Любов Брикайло, Петро Троцько, Марія Сироїд, Любов Ващук, Олег Іванчина, Марія Плечінь, Олег Чоп, Петро Білик, Олег Грабець, фермери – Павло Іванчина, Роман Іванчина та жителі села – Михайло Білецький, Богдан Шевчук, Василь Гнура, Василь Тимчук, Ігор Іськевич, Євген Сафіян, Андрій Мудь, Леонід Литвин, Роман Герус, Михайло Працун. Адже всі розуміють, що не хлібом єдиним чи роботою живе людина, а й піснею, теплим словом, сказаним на її адресу. А добрих слів тут звучало чимало.
Зі святом обжинків приїхали привітати жителів Волиці та Комарева депутат районної ради Андрій Сенюк та директор ДВАТ «Шахта «Надія», депутат обласної ради Микола Криштопа. Останній подарував директору ПАФ «Білий Стік» ікону «Берегиня врожаю», бо ж врожай потрібно не тільки зібрати, але й зберегти. Побажав, аби завжди на волицьких теренах були добрі господарі, які розбудовували село, прославляли б землю працею та гарною піснею. А тут вміють співати так, що аж за душу бере. Враз над стадіоном злетіла пісня: «Ми родом з того краю, де солов“ї співають, куди здаля лелеки вертаються завжди, де мальви біля хати та запах рутим“яти, і де до мами й тата звертаються на «Ви»…». Гарно заспівали Михайло Антонюк та Галина Горбай, яких підтримали аматори художньої самодіяльності Волиці та Комарева…

Ведуча запросила на сцену усіх голів, аби подякувати, що приїхали на свято. Волицький сільський голова Надія Білик кожному з них вручила пам’ятний подарунок. Однак свято на цьому не закінчилося, а продовжувалося до пізнього вечора. Селяни з Перв’ятич, Лучиць, Боб’ятина, Смикова, Свитазева, Волсвина, Поториці, Тартакова, Княжого, Волиці, Переспи співали, веселилися і розважалися. Пізно ввечері небо над Волицею «розмалювали» різнобарвні феєрверки, які подарував директор ДВАТ «Шахта «Надія» Микола Криштопа. Опісля молодь мала змогу натанцюватися досхочу. Гості поверталися додому з хорошим настроєм та веселими українськими піснями, які ще довго долинали зі шляху.
Свято обжинків цьогоріч вдалося на славу. Було б добре, щоб селяни з навколишніх сіл збиралися частіше. Такі зустрічі згуртовують громаду, відроджують українські звичаї та традиції. Адже наше коріння в селі, і звідси треба нам черпати силу та натхнення. Сподіваємось, що свято обжинків наступного року відбудеться й у Белзькій, Забузькій та Великомостівських зонах, бо вони об“єднують сільських трудівників та громади, навчають дітей шанувати людей праці та хліб. Кожна сільська громада має свою душу і творять її усі: від малого до великого. І ми через пісню, через обдарованих людей та добрих господарів побачили чим живе кожне село. Недарма кажуть, що українці – найспівочіша нація на землі, а селянському роду – нема переводу.

Любов ПУЗИЧ.

 

Фото автора.

Голос Сокальщини на GoogleNews