У Сокальському районі серед усіх сільських голів четвертину складають жінки. Одній з них Княжівському сільському голові Галині Левусь односельці вже третій термін поспіль довіряють керувати життям трьох сіл Княже, Шпиколоси та Фусів. Напередодні Дня місцевого самоврядування вирішила поцікавитися, як їй працюється і як справляється вона із нелегкою, все ж таки чоловічою роботою?
Однак Галину Юхимівну в сільській раді не застала: вона поїхала в Сокаль на нараду. Що б там не казали, а робота в органах влади ніколи не була спокійною, розміреною, передбачуваною. Що не день, то кличуть обов'язки до важливих справ. У сільраді мені розповіли, що Галина Юхимівна народилася і виросла в селі Бодячеві, та доля привела її в Княже, де вона мешкає вже 40 років. Тож знає односельчан та жителів Фусова й Шпиколос від малого до великого. Їй добре знайомі проблеми кожної сім'ї, намагається допомагати людям і сприяти вирішенню їхніх проблем. А проблем у цих населених пунктах вистачає. Це і дороги, і неналежна робота закладів соціальної сфери… Часом сільському голові доводиться самотужки шукати вихід із лабіринту місцевих проблем. Та всі ці роки Галина Левусь успішно дає собі раду, бо найбільше їй болить доля територіальної громади і кожного її громадянина. Мене запевнили, що сільський голова після обіду буде. Тож, аби не марнувати часу, вирішила познайомитися з соціальними закладами села. Побувала у відділенні поштового зв'язку, в бібліотеці, в загальноосвітній школі, дитячому садочку, амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Тут також є філія відділення "Ощадбанку", аптека, млин, пилорама, де працюють місцеві жителі. Щоправда, як сказали жителі села, бракує перукарні, майстерні з ремонту побутової техніки. У Княжому є газ, водопровід, заасфальтовані дороги по селі й на цвинтар… Не гірші умови, ніж у місті.
Дорогою розмовляла з селянами, які поспішали у своїх справах, запитала у них: "Чи справляється сільський голова з своїми обов'язками?" У відповідь почула: "Якщо б вона не дбала про наші села, хіба б ми її обирали три рази поспіль? Коли в сільську раду прийдем, вислухає та порадить". Це підтвердили працівники культури та вихователі в садочку. Одна поважна пані зауважила, що яка господиня така хата, який сільський голова така й сільська громада: "Гляньте навколо і побачите, що у нас добрий сільський голова, бо дбає про наші села".
Обов'язок кожного сільського голови зробити все для того, щоб його громада процвітала, і життя селян було благополучним, соціально забезпеченим і стабільним. Жителі Шпиколос, Княжого та Фусова відчувають турботу про себе з боку сільської ради.
Жіноче обличчя сільської ради
Після обіду застала сільського голову в кабінеті. Мене привітно зустріла невисокого зросту вродлива кароока жінка.
Робота сільського голови цікава, я занурилася в неї, можна сказати, з головою, поділилась думками. Хоча, скажу відверто, вона не завжди вдячна. Нині нелегкий час, і люди часом спересерддя звинувачують сільських голів у тому, в чому вони й не винні. Скільки мені довелось вислухати докорів у маршрутках від жителів трьох сіл за незадовільний стан доріг! Вони навіть слухати не хочуть, що це державна дорога, яка є на балансі ДП "Райавтодор", і ми не можемо її ремонтувати. На жаль, у місцевій казні нема достатньо грошей, щоб втілити бажане. Адже на території сільради діє лише декілька підприємств у сфері торгівлі. А це дуже маленьке джерело надходжень до сільської казни. Брак коштів не дає змоги вирішити навіть нагальні проблеми, зокрема, відремонтувати місцеві дороги. Але робимо те, що можемо. Позаторік висипали щебенем вулицю Сокальську, підсипали породою дорогу зі Шпиколос до Княжого (50 машин червоної породи виділив ПП "Західний Буг").
Розговорившись, пані Галина зізналася, що дванадцять років тому, коли її вперше обрали головою, було трохи боязко. Ні, не від того, що може не впоратися. Робота для неї була знайома, бо не один рік працювала бухгалтером у сільській раді, а потім секретарем. Трохи хвилювалася за бюджет. Як із ним бути? Знала, що в сільській казні завжди бракує коштів. А тут самій треба їх рахувати та ще й відповідати за розподіл. Адже Княжівська сільрада, до якої входять три села із населенням понад 1500 чоловік, є дотаційною, власних джерел доходів майже не має, бо немає ані підприємств, ані організацій. Трохи легше стало, коли ПП "Західний Буг" та два фермерські господарства "Шпиколоси" та Андрія Корнія взяли в оренду розпайовані землі. Вся земля обробляється, орендарі допомагають сільській раді: попідгортають сміття на сміттєзвалищі, порозгортають дороги взимку від снігу.
За ці роки Галина Юхимівна зуміла згуртувати навколо себе депутатів, працівників місцевої влади, підприємців та активних односельців. Разом взялися за вирішення найважливіших для громади життєвих питань. За свою першу каденцію їй вдалося зробити стільки, скільки хтось інший не зробив би і за три. Зокрема, у Фусові ФАП перевели у нове приміщення, підвели до нього електрику; відкрили лікарську амбулаторію у Княжому, де є сучасний фізкабінет, провели опалення, висипали щебенем дороги місцевого значення, які є на балансі сільської ради. Це вулиця Сокальська у селі Княже, а нещодавно зробили вулицю Шевченка у с. Шпиколоси. Згодом виникла дуже серйозна проблема з водопроводом. "Колгосп розлетівся, не було кому взяти водопровід на баланс. Не було жодних документів на водонапірні башти, ми виробили всі паспорти, поміняли лічильники і тепер він служить громаді", пригадала жінка.
Згадуючи минуле, пані Галина каже: "Далеко не всі перші кроки на цій посаді давалися легко. Спочатку бракувало досвіду, потрібних знань, але покладалася на громаду і вона допомагала мені. Траплялися питання, вирішити які самотужки було дуже складно, от і доводилося звертатись по допомогу до вищих інстанцій, голів райдержадміністрації та районної ради. І там мала підтримку і розуміння, бо вирішувала наболілі питання, які зачіпали інтереси всієї громади". А після недовгої задуми додала: "Повірте, оці дванадцять років роботи в сільській раді минули, як один день. Ніби тільки вчора я роздумувала, чи погоджуватися на пропозицію, аби висунути свою кандидатуру на обрання головою. Усе промайнуло, як у калейдоскопі".
Завдяки наполегливості, працьовитості, дипломатичності та неабияким організаторським здібностям сільського голови, за ці роки перекрили народні доми та поміняли у них вікна на металопластикові у селах Шпиколоси та частково у Фусові; встановили огорожу біля Народного дому; поклали асфальтну доріжку; у дитячій дошкільній установі села Княже поміняли вікна та двері на металопластикові; зробили котельню і підвели централізоване опалення. Коштом спонсорської допомоги ПП "Західний Буг" у місцевій школі поміняли вікна на металопластикові. Облаштували кімнату урочистих подій, де розписують наречених… І це не повний перелік зробленого… На черзі вуличне освітлення в трьох селах, заміна вікон на металопластикові у Княжівському народному домі, у сільській раді, придбання парт у дитячий садочок… На жаль, у сільської ради не завжди вистачає коштів. Але треба шукати вихід із будьякої скрутної ситуації.
Старалася виправдати довіру селян
Сільський голова багато розповідала про три села та працьовитих людей, які там живуть, не раз зазначала, що у них дружна громада, бо чого вартий сільський голова без підтримки. Люди її розуміють, підтримують, подекуди вимагають неможливого і не бажають нічого слухати, але коли заходить мова про школу, дитячий садок, народний дім, об'єднуються і допомагають у всьому. Це ж робиться для майбутніх поколінь. І залишиться після них нащадкам. Наочним прикладом є ялинка, яку колись посадила пані Галина перед сільською радою. Нині нею тішиться сільська малеча упродовж усіх Різдвяних свят.
Не стрималася, щоб не запитати у пані Галини, чи приносить їй моральне задоволення робота сільського голови?
Так. Я виросла, насамперед, у своїх очах. Зрозуміла, що і я можу щось важливе для громади зробити. Тому, чого не вміла, навчилася. Насамперед тісніше працювати з людьми як із керівниками, так і з простими селянами, глибше розуміти їх. Усвідомила, що потрібна людям, що нікуди не подінуся від їхніх проблем, бо ті проблеми і мої. Поновому відчула відповідальність за розпаювання землі та видачу Державних актів на право власності на неї. Тоді було чимало нарікань від мешканців. Усім не вгодиш. Та всі пайовики отримали Державні акти… Були і приємні моменти, наприклад, відкриття лікарської амбулаторії сімейної медицини. Досі жителям наших сіл доводилось їздити по медичну допомогу в Сокальську ЦРЛ. Люди старшого віку приходили і дякували, що можуть отримати кваліфіковану медичну допомогу лікаря на місці. На жаль, нині в амбулаторії лікаря нема. А ще був вдалим виступ футбольної команди, яка функціонує у Шпиколосах й донині. Колись працювати сільським головою було легше, бо виділялися кошти. Бюджет маємо дотаційний, на жаль, резервів для його поповнення не знайти. Нині, щоб щось зробити, потрібно виробити томи документації. А це витрата коштів та часу. В сільській раді всього п'ять штатних працівників, а спектр послуг і вимоги до роботи зростають.
«Маю роботу, якою живу»
Пані Галина, при всій зайнятості завжди залишається справжньою жінкою. Вона хороша господиня, коли має вільний час, любить побалувати своїх дітей та внуків смачною випічкою та старовинними стравами. Пече домашній хліб на черені, а у свята може подивувати й запашним короваєм, який випікає за рецептом своєї мами. Саме вона пекла коровай на свято селянки, яке відбувалося торік у Переспі. Складно повірити, але ця жінка допомагає чоловікові опікуватися пасікою. Вона не боїться бджіл, каже, що вони такі ж трудівниці, як сільські жінки. Щоранку, ще все село спить, а у неї у вікні вже світиться, бо, перед роботою, пані Галина мусить подоїти двох корів, приготувати сніданок для родини.
І як жінка, і як сільський голова, вважаю себе щасливою людиною, зізнається пані Галина. Я маю сім'ю, чоловіка, двох дочок, трьох онуків. Маю роботу, якою живу. Маю підтримку в колективі і громаді. Чого ще потрібно?
На мою думку, запорукою успішної роботи Галини Левусь є її особливе вміння спілкуватися з людьми. До всіх привітна та доброзичлива. Обов'язково два рази на рік вона звітується на сесії сільської ради про зроблене в селах.
"На засіданнях виконкому, сесіях сільської ради щоразу розглядаємо найактуальніші питання розвитку села, поліпшення його санітарного стану та благоустрою, умов праці та життєвого рівня односельців. У цьому плані я, як сільський голова, отримую постійну допомогу від депутатського корпусу, своїх колег по роботі та й від усієї громади загалом. Люди розуміють, що, окрім нас, цього ніхто не зробить", зазначає Г. Левусь. Вона обговорює з депутатами та селянами питання та проблеми, які потребують вирішення, прислухається до них та враховує зауваження. Ті йдуть до голови з пропозиціями, а нерідко і з проблемами, часом з особистими. Пані Галина каже, що сімейні негаразди гірші за виробничі проблеми. Тут треба бути сімейним психологом, бо чужа сім'я темний ліс, а ти мусиш дати мудру пораду.
Сумно на серці у Галини Юхимівни: вже декілька років поспіль у селах смертність передує народжуваності, зокрема у цьому році на світ з'явилося лише 11 малюків, а померло 35 осіб. Хоча в їхніх селах налічується 26 багатодітних родин, де 5 і більше дітей. 11 матерів уже отримали почесну нагороду "Матіргероїня". Найстаршій Антоніні Тартак виповнилося вісімдесят років, вона виховала 8 дітей, дочекала внуків та правнуків.
У трьох селах рідко побачиш, щоб хтось будував нову оселю, більшість лише покращують умови проживання. Крають душу порожні хати, яких уже чотири десятки. Вони лякають тишею та зачиненими віконницями. Біда у тому, що в селах люди не мають роботи. Селяни виживають як можуть: хтось тримає худобу, хтось вирощує картоплю чи цукрові буряки, тобто працюють на землі. Є сім'ї, які вийшли з паями, мають техніку і обробляють поле.
За багато років на роботі бувало порізному… "Однак проблеми були, є і будуть, і нікуди ми від них не дінемося. Кожен день приносить нові. І треба їх вирішувати по мірі надходження. У нинішній, фінансово складний період потрібно зберегти, не дати розвалити те, що є. У першу чергу будемо дбати про дітей, вирішувати питання соціально значущих об'єктів. Може, як відбудеться адміністративна реформа і місцеві громади матимуть більше фінансових можливостей, тоді села стануть заможними”, каже сільський голова.
Ось так у круговерті трудових буднів пані Галина працює на благо громади уже 12 років, і радіє, коли є успіхи в роботі, і боляче сприймає, коли щось не так.
Для мене, робота це не тільки повага жителів трьох сіл, а й велика відповідальність за долю села і людей, їх соціальний захист, каже Галина Юхимівна. Свої повноваження я виконувала чесно, старалася виправдати їхнє довір'я. А їм судити: виправдала чи ні.
Любов ПУЗИЧ.
Фото автора.