Наші інтервю

В. о. генерального директора ДП «Львіввугілля» розповів про роботу наши шахт, існуючі проблеми, та подальші перспективи

В. о. генерального директора ДП «Львіввугілля» Андрій ДЯЧЕНКО на прес-конференції для представників місцевих засобів масової інформації спершу розповів, що більшість із того, що було заплановано на шість місяців, вирішили. Зокрема, понад завдання видано на гора 43468 тонн рядового вугілля, проведено понад план 1231 п. м. розкривних і підготовчих виробок. Він наголосив, що державне підприємство «Львіввугілля» працює стабільно. 10 тисяч вугільників забезпечені роботою, мають гідну заробітну плату та впевненість у завтрашньому дні. Залишилися позаду надзвичайна ситуація з роботою збагачувальної фабрики, зокрема з реалізацією товарної продукції. 

– Ситуація була надзвичайно складна, – зазначив в. о. генерального директора ДП «Львіввугілля». – Станом на 1 січня 2014 року аварійні склади шахт були майже переповнені, де при обсягу 330-350 тисяч тонн було 300 тисяч тонн вугілля. Ми відвантажували у межах 45-47 тисяч тонн готової товарної продукції на місяць, хоча для того, щоб нормально функціонувати, виплачувати заробітну плату, напрацьовувати кошти для технічного переоснащення і поточної роботи, потрібно відвантажувати на електростанції 75-90 тисяч тонн концентрату готової товарної продукції. Однак у травні ситуація для нас змінилася на краще, а в червні вугільникам ДП вдалося відвантажити 115 тисяч тонн готової продукції. Я не пам’ятаю такої цифри за всі роки своєї діяльності на підприємстві. Це дозволило нам заробити майже 80 мільйонів гривень і дало змогу вирішити низку соціальних питань, вчасно виплачувати заробітну плату, здійснити розрахунки з комунальниками, сплатити податки до бюджету. Ми розуміємо, що нині на ДП «Львіввугілля» лежить велика відповідальність, поки не стабілізується ситуація на сході нашої держави. Нам потрібно буде ще збільшити обсяги вуглевидобутку, щоб мінімізувати дефіцит вугілля для теплових електростанцій, зокрема Добротвірської й Бурштинської ТЕС. Якщо станом на 1 квітня на аварійних складах лежало 300 тисяч тонн вугілля, то в червні з них уже реалізовано 175 тисяч тонн. У липні плануємо додатково запустити нові лави на шахті «Степова», а в подальшому на шахтах «Червоноградська», «Відродження» та «Зарічна». Це дозволить збільшити загальний вуглевидобуток до 7000-7500 тисяч тонн. 

Хочу подякувати всім трудовим колективам державного підприємства «Львіввугілля» за сумлінну роботу. У цей нелегкий для підприємства час ми зуміли напрацювати товарну продукцію і збільшити обсяги виробництва. Це дозволило з 1 червня підняти працівникам ДП «Львіввугілля» заробітну плату на 6-7 відсотків. 

В цьому ми одностайні і єдині з профспілковими організаціями (голови профспілок – Олег Турчин та Михайло Шабля). 
Опісля в. о. генерального директора ДП «Львіввугілля» Андрій Дяченко відповів на запитання журналістів.

– Сьогодні жителів Сокальщини хвилює: чи будуть закривати шахти?

– Ця тема завжди піднімалася і, враховуючи специфіку роботи шахт, підніматиметься ще не раз. Та питання в тому, коли копальня буде закриватися і як це відбуватиметься. Цей процес нелегкий i довготривалий. Це можна побачити на прикладі шахти «Візейська». Копальня щомісяця приносила 2 мільйони гривень збитків. Практично, вона припинила свою виробничу діяльність з 2009 року. Усіх працівників ми перевели на інші шахти та забезпечили роботою. І нині витрати становлять 300-400 тисяч гривень на місяць. В такий спосіб ми зекономили 15 млн. грн. 

Закриття шахт – процес незворотній, але він повинен бути керованим. Шахту «Візейська» ми готові передавати в ДП «Укрвуглеструктуризація», що дає стовідсоткову гарантію державного фінансування на здійснення заходів від діяльності копальні. Найближчим часом така доля чекає й на шахту «Зарічна». Решта копалень є робочими. 

– Події на сході України дещо негативно вплинули на ситуацію у вугільній галузі, що може призвести до дефіциту вугілля. Нині перед ДП «Львіввугілля» стоїть завдання не допустити цього. Чи вистачить вугільному комплексу Львівщини тих потужностей, які у нього є?

– Ми завжди мали завдання щодо збільшення обсягів та реалізації вугілля. Тепер головне – збут продукції. Однак у нас є проблема – це високозольні пласти. Енергетикам потрібно переходити на сучасні технології, які дадуть змогу спалювати високозольне вугілля. Це воднокисневі утворювальні суміші і багато чого іншого. Адже технічний прогрес не стоїть на місці.

– Скільки в середньому нині заробляють гірники?

 – Середня заробітна плата по державному підприємству становить 5200 гривень. Працівники основних професій отримують 8000-8500 гривень. Сьогодні їхня заробітна плата зросте ще на 6-7 відсотків від тарифних ставок і окладів. 

– Основна проблема шахт – це старе обладнання. Якби воно було сучасним, це дозволило б ефективно працювати. Чи плануєте закуповувати нове обладнання для шахт, зокрема, «Степової»?

– Ми працюємо над тим, щоб значно покращити технічне переоснащення вугільних копалень. На жаль, сьогодні це зробити нам не під силу. Останнє поновлення техніки було у 2004 році. Однак і ця гірнича техніка на сьогодні вже застаріла. До слова, 70% кріплень на копальнях, які з 1980 і 1990 років випуску, уже відпрацювали свої ресурси. Але завдяки фаховості, відповідальності та дбайливому ставленні наших працівників, старе обладнання та устаткування ще працює. Торік ми вели перемовини з китайськими виробниками, які готові були постачати очисне обладнання, механізовані кріплення і прохідницьку техніку. І планували її придбати під державну програму. Нині вона вже не діє. Також проблемно привезти запчастини, не те, що придбати нову техніку чи обладнання. Всі ремонтно-механічні заводи розташовані на Сході. Шахта «Степова» перебуває в непоганому становищі, у неї найкращі порівняно з іншими копальнями механізовані кріплення. До того ж вона перейшла на анкерне кріплення і здешевила проведення гірничих виробок. А це економія 30% коштів і змога працювати ефективніше. Ми плануємо модернізувати наші шахти.

– Чи є у Вас взаєморозуміння з владою різних рівнів?

– Так. Ми знаходимо повну підтримку та сприяння органів влади у вирішенні нагальних проблем як на місцях, так і на державному рівні. Хочу висловити велику подяку особисто – голові Львівської обласної державної адміністрації Ірині Сех, голові Львівської обласної ради Петру Колодію, голові Сокальської РДА Олегові Кожушку, голові Сокальської районної ради Ігореві Дацюку, міському голові м. Червонограда Ігореві Чудійовичу за розуміння та співпрацю. Адже основне наповнення бюджету будь-якого рівня надходить від державного підприємства ДП «Львіввугілля». І ми цим пишаємося. 

– Чи можуть випускники гірничих технікумів і училищ сподіватися, що знайдуть роботу на копальнях?

– Так, маємо першочергове завдання: працевлаштувати колишніх працівників шахти «Візейська» та випускників гірничих училища та технікуму. Тішимося, що наш профільний технікум, який готує кваліфікованих фахівців, зберігся. Цього року ці навчальні заклади закінчують 90 осіб, яких мусимо працевлаштувати на наших вугільних підприємствах. Адже, якщо ми не допоможемо молоді адаптуватися у суспільстві, відчути свою значущість та сформуватися, як громадянам, то можемо завдати їй моральної травми на все життя.

– Вугільники Сокальщини одними з перших виділили кошти на підтримку Збройних сил України… Хто ініціатор збору коштів? 

– Жоден українець не може стояти осторонь тих подій, які відбуваються на сході України. 93 гірників мобілізовано у лави Збройних сил України. Хочу подякувати всім трудовим колективам, їх керівникам за проявлену щиру турботу про наших земляків, зібрані кошти. На них ми придбали бронежилети, каски, прилади нічного бачення, ліхтарики та інше. Ми не зробили чогось незвичайного. Це була воля гірників – підтримати українське військо. Дай Боже, щоб усі мобілізовані якнайшвидше повернулися живими та здоровими у свої домівки та родини.

 – Незабаром Ваше професійне свято. Як плануєте його відзначати?

– Свято відбудеться, але воно не буде таким помпезним, як у минулі роки. Ми маємо усвідомлювати, що нині не та ситуація, не ті можливості. Відповідно до заходів, затверджених організаційним комітетом, ми плануємо вшанувати ветеранів шахтарської праці, відзначити переможців трудових змагань до Дня шахтаря між колективами вуглевидобувних та прохідницьких бригад. Провести урочисті заходи на підприємствах, вручити державні та галузеві нагороди кращим працівникам вугільної галузі, а також влаштувати фотовиставку «Рідна шахта моя (підприємство)». Нині треба молити Бога, щоб був мир і спокій у державі. 

– Прокоментуйте ситуацію, яка відбувалася на ПАТ «Львівська вугільна компанія»…

– Нині у нас є повне розуміння і співпраця зі збагачувальною фабрикою. Після всіх перемовин, травневих страйків, коли я особисто разом з керівниками профспілок, спілкувалися з людьми і адміністрацією. Це далось нелегко. Згодом відбулася виїзна обласна нарада Львівської ОДА, в якій я брав участь, де визначили пріоритети і напрямки роботи цього підприємства. І це допомогло дійти компромісу. Відтак керівництво зрозуміло, що фабрика більше залежить від ДП «Львіввугілля», ніж ми від неї. У них нема іншого джерела існування. 

– Поклади вугілля Львівсько-Волинського басейну не безмежні. Що, на Вашу думку, чекає на наш регіон?

– Специфіка роботи вугільних копалень полягає в тому, що термін їхньої роботи обмежується запасами вугілля. Раніше працювало 12 шахт, потім 10, тепер – 8. Колись було 14 000 працівників, а на сьогодні – 10 тисяч… Поклади вугілля зменшуються, зрозуміло, що поступово вони вичерпаються. Однак повторюсь, будь-який процес має бути прогнозованим та керованим. Треба будувати нові шахти або нарощувати потужності старих копалень, щоб забезпечити людей роботою, а державу – вугіллям. Покладів «чорного золота» в Прибузькому краю на наш вік вистачить.

Записала Любов ПУЗИЧ.

 

Голос Сокальщини на GoogleNews