9 травня 2011 р. Європа та Україна принишкли в запитанні: «Що сталося???». На двадцятому році незалежності в столиці України – славному місті Києві пронесли червоний прапор – символ тортур та нищення української нації. Символ гноблення та приниження нашого волелюбного народу. Поряд з червоною ганчіркою пронесли портрет тирана – ката українського народу Сталіна.
Адже в Європі та й в Україні комуністична ідеологія засуджена як людиноненависницька і прирівняна до гітлеризму.
Чому в країні, яка найбільше потерпіла, найбільше зазнала лихоліть та принижень від комуністичного червоного режиму так з почестями ставляться до ідолів цього злочинного режиму?
Це ж як треба ненавидіти свій народ, його історію, традиції та мову, зрештою її великих героїв, щоб в день жертв Другої світової війни на очах у всього світу Верховна Рада України та Президент плюнули в очі тим, хто найбільше потерпів від протистояння сталінізму і гітлеризму – українській нації.
Відповідь одна, як писав Т. Шевченко: «Бо над дітьми козацькими поганці панують».
Отим енкаведистським та чекістським байстрюкам байдуже все, що українське. Вони, як хижі звірі, при першій кращій нагоді будуть закінчувати почату їхніми кривавими попередниками справу. Справу та місію, яка ніяк не може покинути їхні божевільні від червоної катинської ідеології голови – знищити і стерти з лиця землі все, що зветься українським.
Я навіть не кажу про порушення Конституції України, навіть неапелюю до моралі та совісті тих пройдисвітів, – бо для здійснення своїх кривавих задумів вони переступлять все людське. Бо вони поневолювачі, вони кати та ненависники української нації. Вони знову пішли у відкритий наступ.
Але біда не в тім, що вони наступають, біда в тім, що ми відступаєм.
9 травня у Львові сталися події, які вражі сили у викривленому світлі використали, щоб спаплюжити Галичину, зокрема нас, жителів Львівщини.
Я не буду зупинятися на цих подіях, бо вже практично всі дали їм оцінку і засудили змову деяких високопосадовців з проросійськими, антиукраїнськими силами, керованими з Кремля, щодо антиукраїнських акцій, які не мали жодного відношення до вшанування жертв Другої світової війни.
Фракція ВО «Свобода» у Сокальській районній раді також засудила ці антиукраїнські дії, і депутати нашої фракції зробили все, щоб недопустити червоної ганьби на нашій львівській землі 9 травня 2011 р. Ми ініціювали скликання позачергової сесії Сокальської районної ради.
З ініціативи фракції ВО «Свобода» на сесії Сокальської районної ради депутати прийняли рішення засудити політичні репресії, до яких вдається влада, щоб розправитись з опозицією, висловивши свою національну позицію щодо посягання на честь та гідність української нації – її історію, мову, культуру та незалежність.
Але мене дивує позиція окремих депутатів. Невже не є очевидним, що принижують не ВО «Свободу», а всю українську націю. Принижують нашу державу – Україну. А коли зневажають матір, то відповідь кривднику повинна бути негайною – раз і назавжди. І немає значення якої ти політичної приналежності, якщо загроза твоїй державі та нації є очевидною – ти повинен стати на захист, щоб тобі це не коштувало. Чи може їм не є близькою перша заповідь українського націоналіста: «Здобудеш українську державу, або загинеш у боротьбі за неї». Згадайте ще одну заповідь українського націоналіста: «Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації».
Бо коли у Львові підняли червоний прапор, знову здригнулась тюрма на Лонцького, знову зневажили мільйони українців, які загинули голодною смертю в жахливому 33ому. Потоптались по честі і героїчній смерті великих достойників української визвольної війни. Знову кинули у нерівний бій 300 юнаків під Крутами. Зневажили честь славних лицарів УПА. Знову застогнали ГУЛАГи, набиті найкращими синами і дочками української нації.
Коли у Львові, та й по всій Україні виблискували георгіївські стрічки – символ російської імперії, сколихнулось і застогнало Запоріжжя. Так це та сама російська імперія, яка безліччю циркулярів стирала з лиця землі нашу українську мову, яка на Соловках нищила останніх лицарів українського духу. Імперія, яка знищила острів української вольності – Запорізьку Січ. Царська Росія замордувала по засланнях генія української нації – Тараса Шевченка.
Пам’ятаймо про це, і не будьмо рабами, ховаючись по високих кабінетах. Бо рабство річ ганебна, але рабська психологія на свободі – гідна зневаги. Минуле треба знати не тому, що воно було, а тому, що з нього росте майбутнє.
Коли озброїлись гаслами українського націоналізму, то будьте послідовні не тільки на словах, а й на ділі. Бо інакше мертві проклинатимуть вас.
Бо наша толерантність і пасивність стала причиною того, що на нашій Україні, що з Богданом ляха задавила, байстрюки Єкатерини сараною сіли. Підросло в Україні покоління рабів, які свідомо рвуть з традиціями великого й славного минулого. Це про них Шевченко писав: «Раби, підніжки, грязь Москви…».
Я хочу задати одне запитання: «Чи може той, хто став плазуном, хробаком, жалітися, що його розчавили???».
Але слава Богу, знайшлись патріоти, які захистили Львів від тої червоної мари, знамена якої піднесли перевертні з партії влади та інша комуністична нечисть. Завдяки цим молодим патріотам Львів показав свій націоналістичний – Бандерівський дух – нездоланної, волелюбної нації.
Я хочу дати відповідь всім в кого виникають питання: «Що та «Свобода наробила? Навіщо все те?».
Ми виконуєм свою передвиборчу програму захисту українців. Ми горді з того, що ми є спадкоємцями боротьби за славу Володимирового Тризуба. Ми не раби і не московські холуї. І недамо нікому зневажити нашу українську землю. Ніякі пройдисвіти не будуть нам диктувати як ми маєм жити. Ми ніколи не плазуватимемо перед загарбниками, хто б вони не були. Кожен істинний українець виконає восьму заповідь українського націоналіста: «Ненавистю та безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації». А інакше майбутні покоління нас проклинатимуть, якщо ми їм у спадок передамо рабське ярмо.
Наш обов’язок, шановне товариство, захистити борців, що впали в борні, не схиливши прапора, що не зрадили своєї ідеї, не пішли на жодні переговори з ворогом. Якби не було Крут, Базару, Українських січових стрільців, армії УНР, зимових походів – не було б ОУН, УПА. Не було б навіть УССР, а лише «Юг Расеі» без жодної української школи, без жодного українського часопису. Так не сталося, бо з полеглих на полі бою в 1918-21 роках десятки тисяч борців воскресли в 1939-50 роках у сотнях тисячах нових борців. Воскресали і в 60их, і в 90их роках і надалі воскресатимуть. Воскресає нація. Нація росте лише в боротьбі, і лише у важкій боротьбі, безкомпромісній, не йдучи на жодні переговори з ворогом. Цього не можуть зрозуміти лише прибиті рабством, просякнуті почуттям меншовартости хахляцькі голови.
І сьогодні розпочався виток політичних репресій. Знову чути стук червоного чобота. Сьогодні без всяких на те законних підстав, чекістсько-енкаведистським способом, людей, які захищали Конституцію України, які проявили свою національну свідомість кидають за грати.
Вони кинули виклик нам – українцям. Вони знову нас лякають провокаціями 22го червня. Захистімо себе та наших дітей від ярма, яке знову хочуть нам накинути. Згуртуймося і даймо відсіч нахабам, бо «В своїй хаті, своя правда, і сила, і воля».
Хочу звернутися до Вас, дорогі українці словами поета Юрія Руфа:
«Підніміться та повстаньте, покажіть – ви люди,
А інакше загинете, інакше не буде.
У своїм краю слугою, рабом і плебеєм
Не потрібно бути, брате!
Кланятись юдеям, москалям,
Та іншим зайдам, які тебе гноблять.
Це не робить тобі честі і слави не зробить».
Шановне товариство, Табачник, який переписує нашу історію на промосковський лад сказав, що вони вже поставили Галичину на коліна. Своїм мовчанням ви пригнулись.
Російські шовіністи разом із владними совками прозвали нас, патріотів, «моральними уродами». Ви проковтнули, бо мовчите.
А я хочу звернутись до них словами великого українського сина Василя Симоненка, якого ота червона орда закатувала:
«Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!».
Слава Україні! Героям слава! Слава нації! Смерть ворогам!
Тарас СТАРОДУБ, депутат Сокальської районної ради від фракції ВО «Свобода».