ГАНЬБА КНОПКОДАВАМ!
В нас, як завше: поки грім не вдарить… Ось взяти, наприклад, нашу Верховну… Поки польські парламентарії не посміялись досхочу над нашими «клавішниками», які за помахом магічної руки регіонального «дерижора» влаштовують гонки в сесійній залі по натисканню рятівної клавішікнопки за відсутніх депутатів, тоді до керманича Радою дійшло, замиливши очі, рятувати ситуацію.
Ну прямо ж таки і сміх, і гріх.
Щодо сміху. Якраз ставало смішно, коли голова Верховної Ради жалівся на те, як трудно стало зібрати депутатів на сесію, як вони «перепрацьовують», тому і прижився досить драстичний і гумористичний (скоріше сатиричний) принцип голосування «один за всіх».
Питається: де, коли, в яких, чиїх представницьких органах можна бачити подібне? Та ніде! В нашій районній раді, де я був депутатом IV і V скликань, ніхто й ніколи не порушив «святая святих» голосування. Тільки кворум! Якщо не було кворуму – сесія припиняла засідання і жодних рішень не приймали. Так і повинно бути.
Що ж заважало «верховникам» виконувати Присягу і Конституцію: безхребетність очільників, ігнорування державних інтересів, чи «фракційна мерза»? Хай народ скаже і оцінить таку справді жахливу, а не комічну сценку з тими кнопками. Стидно було не раз дивитись на реєстрацію депутатів. Напівпорожній зал, а голова реєстрував «позитивну» цифру присутніх «слуг народу». Не раз телеоператор, який хотів показати наповнення сесійної зали, швидко міняв ракурс, бо показувати, звісно, не було кого.
А тепер щодо гріха. Якщо закони наші приймали з порушенням закону, то вони не легітимні. Не хочеться резюмувати, але виходить: найвищі законодавці самі найбільше порушують Конституцію України. То як ми можемо будувати правову державу?
Володимир ПОЛЯНЧУК, голова Сокальського районного літературно-мистецького об’єднання «Колос», член Української асоціації письменників.