Home / Життєві історії / У вишитті – тепло маминих долонь

У вишитті – тепло маминих долонь

Переступила сотий рубіж свого життя жителька села Фусів Марія Анілівна Сачко. В ювілейний день народження в її оселі було гамірно. Тут зібралися рідні, знайомі, сусіди. Поважну ювілярку зі святом привітали заступник голови РДА Лариса Фарин, директор територіального центру Тетяна Бугай, Княжівський сільський голова Галина Левусь. Вони з нагоди ювілею вручили пані Марії грамоту від Президента України, грошову винагороду з районного бюджету, солодощі. Старенька від теплих слів та щирих побажань розчулилася і подякувала всім за увагу до себе. Опісля розповіла про нелегке життя, яке випало на її долю. Родом вона з села Залижні. Перший чоловік ювілярки загинув на фронті. Жінка вдруге вийшла заміж і прийшла у Фусів за невістку. Разом з другим чоловіком – Іполітом Порфировичем Сачком, виростили сина Івана. За ці сто років чого тільки не бачила: і біль, і радість, і горе, і смуток, і голод, і холод… Все переплелося на полотні її життя… Багато поневірянь додала війна, яка двічі перейшла через цю територію. У 1944-му Фусів спалили. Хата Сачків та вся господарка згоріли до тла, родина залишилася без крівлі над головою. Тож довелося все починати з початку. Повільно будували новий будинок та обійстя. Іноді було вкрай сутужно та голодно. Пережито багато… Проте Марія Анілівна ніколи не скаржилася на долю. Подружжя працювало у колгоспі, тож великих статків не мало. Зате жили в злагоді та любові. Дочекали невістки Галини, а невдовзі лелеки принесли двох онучок – Марію та Іванну, які для жінки стали справжньою втіхою. Марія Анілівна навчала їх молитов, вишивати та працювати на городі. Внучки дуже люблять свою бабусю. Часто навідуються до неї, згадують, як вона тепло й ніжно ставилася до них у дитинстві. Вони розповіли, що ніколи не чули, щоб бабуся нарікала на здоров’я. Пані Марія ніколи не зверталася до лікарів і не пила пігулок, була весь час у русі та в роботі. Споживала більше городину та молочне.

Куди й роки злетіли… Вже й син Іван, який працював у господарстві трактористом, на пенсії. І дочекався трьох внуків. Він дякував неньці за недоспані ночі, за гарні вишивки, які зберігають тепло її долонь і додають затишку в хаті, за те, що виростила… за те, що досі поряд, і він може відчувати себе сином…

Ювілярка, біля якої тулилися троє правнуків, почувала себе щасливою, бо не кожному судилося дожити до 100 років і зустріти ювілей у колі люблячих рідних та близьких. Вона запросила поважних гостей випити за її здоров’я по келиху шампанського. Сама також пригубила. Жінка зізналася, що й не вірила, що проживе стільки

років, і не знає за що заслужила в Бога таку нагороду.

– Пані Маріє, за добре серце та добрі діла нагородив Вас Господь довгим життям, – підсумувала Княжівський сільський голова Галина Левусь. І побажала родині ювілярки наслідувати її приклад.

Любов ПУЗИЧ.

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Начмед батальйону «Київська Русь» Марічка – таким не дають орденів

На цьому фото поруч зі мною ...