Home / Святкові події / Сокальчани – ровесники Незалежності України

Сокальчани – ровесники Незалежності України

Народитися в один день з країною і бути її ровесником  щастить не кожному. Проте шести жителям Сокальщини  Степану Музиці з Бутин, Олегу Боровському з Червонограда, Олені Проць (Антонів) та Віті Демчук зі Сокаля, Мар'яні Орловській з Поториці та Володимиру Коломазу з Комарева пощастило народилися 24 серпня 1991 року. Вони молоді, але вже досить міцно стали на ноги. Адже 25 років  саме вік, коли потрібно сміливо вибудовувати найамбітніші плани. У них все ще попереду, але й багато чого вже відбулося. Вони розповіли про перші значні та яскраві віхи їхнього життя та відповіли на запитання: чи горді з того, що є ровесниками української держави та висловити свої побажання Україні.

 

Олена АНТОНІВ (ПРОЦЬ),
м. Сокаль:

– Мені пощастило  народилася 24 серпня 1991 року. Це наклало свій відбиток на мою долю, додало мені відповідальності. Я ж ровесниця української держави, і не можу її підвести. У 2014ому закінчила Міжнародний науковотехнічний університет імені Ю. Бугая за спеціальністю "Менеджмент та економіка". Працюю у Червоноградському міському військовому комісаріаті. Одружена, виховую двомісячну доньку.

Хочу порівняти незалежну Україну з молодою сім'єю. Щоб в сім'ї панував достаток і злагода, кожному її члену потрібно докласти багато зусиль, пожертвувати собою, багато працювати, бути вірним і відданим, не шукати щастя на стороні. На жаль, в нашій країні на даний час не все так, як хотілося б. Влада дбає тільки про себе. Статки наших правителів шокують усіх, в той час коли звичайні громадяни гинуть на війні.

Бажаю нашій Батьківщині прекрасного майбутнього, мирного неба, достатку і злагоди. Надіюся, що моя донечка буде жити в справді незалежній та мирній країні, яка дбатиме про своїх громадян, як батьки піклуються про своїх дітей.          

 

 

Олег БОРОВСЬКИЙ,
м. Червоноград:

– Для мене 24 серпня  особливий день, бо це не лише День незалежності України, але й день мого народження. Я з Україною  двійня. Горджусь тим, що українець, народився у незалежній Україні. Ми щасливі, що без страху можемо носити у будень і у свято вишиванки, відзначати українські свята, носити на одязі тризуб чи синьожовтий стяг, вільно співати "Ще не вмерла Україна"… З розповіді бабусі знаю, що за це переслідували та навіть могли заарештувати…

Дуже хочу, щоб мій син Віталій ріс під мирним небом у незалежній демократичній Україні. Адже Україна знаходиться у центрі Європи, тож має бути європейською державою. Такий вибір зробили українці під час Революції Гідності. За це загинули Герої Небесної Сотні, віддали своє життя сотні бійців АТО, які захищають територіальну цілісніть нашої держави.

Бажаю Україні розвитку і процвітання, щоб у всьому світі знали про таку країну, як Україна. А не лише про Чорнобиль, про корупцію у вищих ешелонах влади, неоголошену війну на сході, або щось ще негативне, а знали, як про високорозвинену країну з добрими, хорошими людьми. 

 

Віта ДЕМЧУК,
м. Сокаль:

– Моя любов до України  з народження. Горджуся тим, що народилася в такий день, в такій чудовій країні. 24 серпня 1991 рік  ця символічна дата супроводжує мене вже 25 років. Незалежність держави  це політична, економічна самостійність, суверенітет. Для того, щоб бути самостійною, країні потрібні свідомі, соціально активні, чесні громадяни, політики, бо насамперед, Україна  це ми.

Я народилася в селі Бояничі, де закінчила початкову школу. В 2008 році закінчила з відзнакою Сокальську спеціалізовану школу ІІІІ ступенів №3. У 2013ому, навчаючись 5 років на юридичному факультеті, здобула освітньокваліфікаційний рівень  магістр права. Зараз працюю в Сокальській міській раді головним спеціалістомреєстратором речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Я – юрист. Обрала цю професію з благородною метою. У першу чергу, юрист має глибоко усвідомлювати, що свою місію він виконує, •будучи наділений високою довірою суспільства і держави, а тому такі риси, як порядність, чесність, безкорисливість, постійне прагнення до самовдосконалення, повинні бути для нас невід'ємними.

Окрім професії маю творчі навики у написанні поезії, захоплююся музикою, живописом, читаю, колекціоную книги.

Не можу не згадати про теперішню ситуацію в Україні: про біль усього народу, сльози матерів, відданість та духовну силу людей, які зараз там, на Сході, воюють за Незалежність, що була проголошена 25 років тому. Низький поклін тим, хто ціною життя захищали і захищають мене та всіх українців. Душею і серцем з ними. Твоя біль, Україно, це моя біль. Твоя радість  моя радість.

Хочу подякувати батькам, бабусі та дідусю, що виховувалась в хорошій люблячій сім"ї, де панували високі моральні цінності, повага та любов до Бога, до людей, до України. Вірю в краще майбутнє моєї держави. Молюся за Тебе, Україно.

Слава Україні! Героям Слава! 

 

 Володимир КОЛОМАЗ,
 с. Комарів (телефоном з військової частини):

– Я  ровесник української держави, бо народився 24 серпня 1991 року. Це особливий день для мене. Закінчив Волицьку школу, потім гірничобудівельний технікум у Червонограді. Зараз служу в армії на контрактній службі. Захищаю свою державу, бо вважаю, що це обов'язок кожного чоловіка, а патріота поготів. Бути військовим у будьякий час  це вибір мужніх та сміливих, а тим більше зараз, коли триває неоголошена війна на сході України. Думаю, тут, як ніде більше, осмислюєш слова: "Україна", "Слава Україні", "Героям слава". Вони перестають бути гаслами, а йдуть з серця, від душі.

Сьогодні багато хто, говорячи про Україну, помічає лише негативне. Це правда, всі ми дещо розчаровані, бо хочемо жити заможніше та краще. Але не можна забувати, що попри все Україна стала незалежною державою. Цього століттями добивалися українці. І прикро, коли зараз ми втратимо це. На мою думку, сьогодні, як ніколи, гостро постало питання незалежності України. Хтось з політиків говорив, що незалежності без боротьби не буває, тож кожен з нас має робити щось на своєму місці, щоб наша держава розвивалася. Бо Україна  це всі ми, 43 мільйони її громадян.

Хочу побажати Україні бути завжди суверенною і незалежною. Ми за свою незалежність заплатили надто дорогу ціну впродовж віків, тому не можемо так просто нею знехтувати. А ще  здорових і розумних нащадків. Оскільки сьогодні майбутнє  ми, а завтра майбутнє  наші діти. Користуючись нагодою, зараз я в армії, але хочу привітати усіх тих, хто народився так, як і я, 24 серпня, з днем народження та побажати здоров'я, кохання, наснаги і терпіння, а також віри у те, що ми житимемо у вільній демократичній, розвиненій, незалежній Україні. Думаю, що все буде добре!              

 

Степан МУЗИКА,
 с. Бутини:

– Гордий того, що народився у день незалежності України. Мої батьки  Марія Василівна та Василь Степанович  тоді й не думали, що мій день народження співпаде з таким визначним днем для української держави. (До речі, тоді моїй мамі було 25 років). Вони дуже раділи, що Україна стала незалежна, що їхні діти зростатимуть у вільній Україні. Зростав я, розвивалася і міцніла й Україна як держава.

Закінчив Бутинську середню школу, відслужив у Збройних Силах України, працював підземним гірником на шахті "Надія". Не так давно зустрів дівчину, з якою хочу поєднати свою долю.

Вирішив заробити гроші на весілля, тому змушений їхати за кордон на заробітки. Ніколи не втрачав надії на те, що все зміниться на краще, не опускав рук. Часто помилявся, але і вчився на своїх помилках. Це також переживала і моя держава. Вважаю, що для кожного громадянина незалежність держави багато що значить, бо за неї заплачена висока ціна. Ми повинні пам'ятати про ті жахливі часи, через котрі пройшла Україна й шанувати тих, хто закладав основу нашої країни, славних синів України  генія українського народу Тараса Шевченка, Провідника ОУН Степана Бандери, вояків ОУНУПА, Героїв Небесної Сотні, українських хлопцівпатріотів, які віддали і віддають життя, захищаючи її територіальну цілісність на сході України…

Хочу досягти успіхів у житті, щоб мною пишалися батьки і держава. Головне, щоб над Україною було мирне небо, кожен мав впевненість у завтрашньому дні, щоб молоді спеціалісти були потрібні державі і могли працювати на її благо. Бажаю нашому суспільству сили, розуму та віри в Україну, а нашій державі, щоб вона ніколи не забувала, як яскраві свої сторінки, пов'язані з найкращими подіями, так і трагічні. Тому що це все наша історія. І ми мусимо пам'ятати, хто ми є, і цим завжди гордитися.      

 

Мар'яна ОРЛОВСЬКА,
с. Поториця:

– Наша країна, наш народ святкує вже вкотре річницю, відколи здійснилася споконвічна мрія українців  бути господарями на своїй прекрасній і чарівній землі. Майже тисячу років, з часів Київської Русі, українці прагнули вільно жити, сповідувати свої традиції та звичаї, не зазнаючи при цьому поневірянь та утисків. Та історичні умови складалися так, що на українській землі панували більш згуртовані центральною владою народисусіди. Та попри все, українці боролися за свою свободу. Безумовно, ці роки незалежності стали випробовуванням для всіх нас  випробовуванням на зрілість, на терпіння, на толерантність, нарешті,  на здоровий глузд. І не може бути сумніву в тому, що працелюбний народ України в змозі поліпшити життя у своїй власній державі. Тій державі, що вистраждана поколіннями українців, за яку віддано скільки життів і пролито крові наших предків. Впевнена у безхмарному завтрашньому дні України. Цей день обов'язково настане. Ми працюватимемо на благо Батьківщини і проникнемося почуттям патріотизму до свого міста та своєї України. Повірте, без цього дуже важко досягти поставленої мети. Вірю  ми її досягнемо! Шановні співвітчизники! Бажаю вам здоров'я, щастя, успіхів у всіх ваших справах і нехай мрія про краще життя окриляє вас на нові звершення, на нові добрі справи в ім'я нашої України та її майбутніх поколінь.     

About Адміністрація порталу

x

Check Also

Найважливіші дні Страсного тижня

Останній тиждень перед Великоднем, як і ...