Ми, члени Сокальської районної організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів, головою якої є Ярослав Стефанишин, прочитавши та обговоривши статтю в районній газеті «Голос з-над Бугу» від 10.12.2015 року «Стурбовані і викладачі, і батьки…» вважаємо, що це є примітивний пасквіль на замовлення окремих ляльководів, що ніяк не хочуть змиритися з тим, що Апеляційний суд Львівської області своїм рішенням від 09.10.2015 року скасував рішення Сокальського районного суду і поновив Я. Стефанишина на посаді директора Сокальської дитячої школи мистецтв ім. В. Матюка. Опонент Я. Стефанишина начальник відділу культури Сокальської РДА Мирослава Михайлюк подала касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ. То треба дочекатись остаточного рішення даного суду, тобто діяти виключно в правовому полі України, а не паплюжити безпідставно людину.
Тут виникає питання, чому саме тепер, після рішення Апеляційного суду Львівської області зчинився такий галас. Тож давайте по порядку. Коли, 10.10.2015 року, на другий день після рішення Апеляційного суду, поновлений на роботі директор школи Я. Стефанишин прийшов на роботу, то чомусь в кабінеті директора застав колишнього голову Сокальської РДА Олега Кожушка, який до школи немає жодного відношення. Начальник відділу з питань культури М. Михайлюк, в. о. директора школи О. Думанська, голова профспілкового комітету школи Н. Кузій сказали Я. Стефанишину, що він не має права бути в школі, що буде мати проблеми і дискомфорт, що і сталося, стаття в газеті.
Рішення Апеляційного суду набрало законної сили з дня його оголошення. І це у Львові чули Михайлюк, Думанська і Кузій. Але чомусь закони і рішення суду не виконуються.
Ми хочемо підписантам даного пасквілю пояснити, що рішення суду не обговорюється, а виконується. Ніхто не може незаконно позбавити громадянина України права на працю, яке гарантоване Конституцією України, це не входить до компетенції трудового колективу, профкому та нашвидкуруч у жовтні 2015 року створеного батьківського комітету.
Питання призначення чи звільнення директора школи чітко виписано в Законі України «Про позашкільку освіту».
Нам відомо, що не весь колектив школи підписав дану статтю, багато працівників мають свою особисту думку і не підтримують звільнення Стефанишина з посади директора, бо знають яким способом це було зроблено. Підписи збирались під тиском, з погрозами про звільнення з роботи в кабінеті в. о. директора школи О. Думанської. Підписались викладачі та техпрацівники, які за керівництва Стефанишина в школі не працювали і не працюють, або працюють перший рік. То чи мають вони право давати оцінку роботі директора? Багато з підписантів навіть не знають на підставі чого Стефанишина звільнено з роботи, дехто з викладачів вже свої підписи відкликав.
Щодо авторитарного стилю керівництва школою Стефанишиним, то чи треба було чекати аж 20 років, чекати незаконного звільнення і рішення Апеляційного суду Львівської області про поновлення його на роботі. Чому профком, який має великі права, жодного разу за 20 років ні в усній, ні в письмовій формі не реагував на це. Згідно з законодавством не звертався до суду на незаконні дії директора. Та тому не звертався, бо не було для цього жодних підстав і все це довів Апеляційний суд Львівської області, всі документи є в матеріалах судової справи з підписами директора, голови профкому і головного бухгалтера.
Питанням незаконного отримання зарплати, та те, що він нібито не проводив уроків, за зверненням М. Михайлюк, займалась прокуратура Сокальського району. Але вийшов з цього всього пшик. Робоча група обласного управління культури, яка була в школі всього три години на замовлення окремих осіб, жодних грубих порушень не виявила і лише рекомендувала дещо виправити у веденні документації. Та що за три години можна серйозно перевірити?
Стефанишин звертався з офіційним листом до члена робочої групи, юриста обласної профспілки працівників культури за роз’ясненням чи довідкою, якi робоча група написала i є підставою для його звільнення з посади. Відповідь була така: «п. 3. У довідці відсутні будьякі рекомендації щодо застосування до директора Сокальської дитячої школи мистецтв ім. В. Матюка Стефанишина Ярослава Борисовича дисциплінарного стягнення у формі звільнення». Так, що автори даного листа пишуть неправду про якісь грубі порушення.
Про хабарництво, незаконне використання бюджетних коштів, вимагання грошей, то правоохоронні органи довели, що все це неправда і є в наявності відповідні документи.
За весь час перебування Стефанишина на посаді директора, школа неодноразово перевірялась обласним і районним КРУ і не було жодних зауважень щодо фінансово-господарської роботи школи.
Щодо фактів вчинення тиску і погроз на викладачів та погроз здоров’ю і життю в. о. директора Думанської, то це є не що інше як брехня. Бо до цього часу правоохоронні органи не запрошували його на розмову в якості свідка чи підозрюваного.
Щодо звернення батьківського комітету, який був створений нашвидкуруч в жовтні 2015 року, то все це є знову ж таки брехня. Чимало батьків приходили до директора школи Стефанишина і розкaзували про методи його створення і відмовились брати в ньому участь, бо йшлося на його засіданні не про авторитет, добре ім’я школи, чи допомогу їй, а щоб мати можливість в черговий раз облити Стефанишина брудом і написати до газети.
Звичайно, при вступі дітей до школи на конкурсній основі думки батьків, викладачів завжди враховувались, якщо була така можливість, бо розподіл учнів до викладачів директор мусить робити пропорційно до педагогічного навантаження згідно з плановим набором дітей в школу. Розподіл мусить бути рівномірний для всіх викладачів відповідно до навчального плану і планового контингенту учнів. На всі конкурси учні їздили згідно з наказами управління культури, все робилося відкрито і гласно, бо приховати інформацію про конкурси просто неможливо, все це на сайті управління культури та й не було для цього жодної потреби.
Щодо виставлення оцінок на контрольних заходах, то це знову ж таки брехня. Бо слухає учнів комісія і на контрольних заходах буває переважно заступник директора, завідувачі відділами і викладачі, які й оцінюють дітей. Так що, шановні батьки, ваші хвилювання безпідставні.
Хотіли б також зазначити, що дії Михайлюк не відповідають законодавчо врегулюваним правилам поведінки державного службовця, вона зловживає службовим становищем, веде не публічну, не прозору діяльність, не сповідує моральних якостей, які мали бути присутні в людини, яка відповідає за культуру району.
Сесією районної ради від 27.01.2015 року, у зв’язку з зверненням мешканців району та працівників культури щодо незадовільного стану діяльності в галузі культури, враховуючи висновок постійної депутатської комісії з питань культури, туризму та духовного розвитку Сокальська районна рада вирішила: «2. Сокальській РДА вжити заходів щодо покращення стану справ в галузі культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігій, вирішити питання фахової компетентності в. о. начальника відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігій».
Оцінку діяльності Михайлюк дали виборці району та у її рідному с. Боб’ятин, де вона балотувалась депутатом до районної ради.
Нам відомо, що багато людей в школі вже стомилися від чвар та інтриг. Дайте їм спокійно працювати і не втягуйте в свої баталії за директорське крісло.
Ми знаємо Ярослава Стефанишина як високопрофесійного музиканта і доброго господарника. За період перебування на посаді директора ним зроблено не мало. Школа одержала добротне приміщення в центрі міста Сокаля, зроблено реконструкцію навчальних приміщень. У 1995 році тодішня музична школа була реорганізована в школу мистецтв і почала носити ім’я В. Матюка. В тодішній музичній школі навчалось 250 учнів, працювало 25 викладачів. В теперiшній школі мистецтв навчається 800 учнів, працює 65 викладачів, в основному випускники нашої школи. З 74 мистецьких шкіл області, школа входить в п’ятірку кращих. Під час останньої державної атестації, яка відбулась у 2008 році, школа одержала оцінку «відмінно». Директор атестований, що відповідає займаній посаді і згідно з Положенням про атестацію, йому належиться нагорода, а не звільнення з посади. Атестація школи підтверджена наказом управління культури №11 від 21.02.2009 року.
За час перебування Я. Стефанишина на посаді директора відкрито чотири філіали у селах Стенятин, Тартаків, Спасів і Волиця, де навчається 230 дітей, роботу одержали 10 викладачів. Виконується Указ Президента України «Про залучення дітей сільської місцевості до занять мистецтвом».
Коли у 2013 році своїми незаконними діями в. о. начальника відділу з питань культури, охорони культурної спадщини, туризму та релігій М. Михайлюк хотіла закрити всі філіали, то Я. Стефанишин, підключивши депутатів районної ради і сільських голів, не дозволив цього зробити, що підтверджується листом М. Михайлюк на ім’я директора школи від 03.06.2013 року. Ні одна школа в області не має такої кількості філіалів, як Сокальська. В школі створені і діють такі відділи: художній, музичне мистецтво естради, хореографічний, вокальнотеатральний, струнних інструментів, народних інструментів, теоретичних предметів та хорового співу. Закуплено 29 скрипок, 17 інструментів для відділу естради, комплект духового оркестру. Для відділу народних інструментів закуплено 5 бандур, 3 баяни, 1 акордеон, 3 бандури відремонтовано. Зроблено капітальний ремонт концертного рояля. Придбано одне електронне фортепіано, одне акустичне. Закуплено технічні засоби і електронну апаратуру. Крім того, обладнано 2 зали хореографії, 2 класи для художників, один клас для театральних предметів, хоровий клас і оркестровий клас. Зроблено капітальний ремонт 4 поверху та концертного залу. Організовано камерний оркестр мистецьких шкіл району, який під керівництвом Я. Стефанишина за високий професійний рівень одержав звання народного. Дитячий камерний оркестр школи став лауреатом обласного конкурсу. Закуплено два комплекти костюмів для дітей хореографічного відділу, 100 крісел для теоретичних класів. Завдяки Я. Стефанишину в Сокальській школі мистецтв діє музей ім. В. Матюка. За період його керівництва школа стала базовим мистецьким навчальним закладом Сокальщини і Львівщини. І в цьому велика заслуга директора Ярослава Стефанишина.
За багаторічну працю та громадську активність, він має дві подяки від голови Львівської ОДА, Почесну грамоту Львівської обласної ради, нагороджений Подяками обласного управління культури за професійну підготовку дитячого камерного оркестру до обласного конкурсу.
Шановні підписанти! Ваш примітивний лист не має під собою жодного підгрунтя і документального підтвердження. Винність чи невинність людини має доводити суд і має бути верховенство права. Ви не маєте повноважень заборонити право людини на працю. Рішення суду не обговорюється, а виконується, бо воно приймається іменем України.
Ярослав Стефанишин, голова районної організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів, Ярослав Кулявець, Ярослав Ірза, Зеновій Волошинський, Микола Приходько, Петро Іванечко, Петро Сологуб, Любомир Михайлик, Ярослав Семенюк, Мирослав Бабський, Богдан Вавринчук, Мирон Бойчук, Микола Смусь, Ніна Сергеєва, Михайло Лазорик, члени районної організації Всеукраїнського об’єднання ветеранів.
Р.S. Нам відомо, що ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.12.2015 року відхилено касаційну скаргу начальника відділу з питань культури Сокальської РДА Мирослави Михайлюк. Залишено без змін рішення Апеляційного суду Львівської області від 09.10.2015 року у справі за позовом Стефанишина Ярослава Борисовича про поновлення його на посаді директора Сокальської дитячої школи мистецтв ім. В.Матюка.