Петро Тимофійович Папаєвич залишив незабутній слід у серцях багатьох людей.
Сьогодні відбулося прощання з відважним Захисником. Біля рідного дому, у храмі та на кладовищі зібралися рідні, друзі, побратими, односельці, щоб віддати останню шану Герою.
Поруч був син Назар, теж військовий, з серцем, сповненим невимовного болю за тата: “Тату, я стоятиму… Я захищатиму… Я стану ще сильнішим… Нас не зламати…”
Дружина Петра, доньки та онуки з очима, сповненими туги й любові, відчували безмежний біль, але їхня гордість за чоловіка й батька залишалася незгасною. Герой залишив їм силу свого серця, любов до України та приклад, який житиме у їхніх серцях назавжди.
Сьогодні пішов батько, чоловік, дідусь, побратим, сусід — той, хто ніколи не ховався за чужі спини, хто завжди йшов першим, хто вмів підтримати словом і вчинком. Такі, як Петро Тимофійович, не зникають. Вони живуть у своїх дітях, у своїх вчинках, у своїй землі, яку любили до останнього подиху. Живуть у кожній молитві, у кожній вдячній думці, у кожному нашому кроці до перемоги.
Низький уклін Тобі, Герою 🙏 А ми — продовжимо стояти. За Тебе. За Україну 🇺🇦