У нашому селі сталося лихо: покінчила з життям п’ятнадцятирічна дівчина. Не витримала її вразлива душа реалій нашого життя. І перед тим пробувала отруїтися. Тоді її врятували. Та не сприйняли серйозно такий відчайдушний крок. Не підтримали ні вдома, ні в школі, ні в колі однолітків. Не попрацював з нею шкільний психолог, щоб відвернути наступну трагедію. І юнка ангельської краси і вразливої душі опинилася сам на сам із своїми проблемами. І зломилась, як та квітка, що не встигла навіть розквітнути. Мало того, її поховали під цвинтарною огорожею, без молитви, як якогось волоцюгубомжа. І тільки сльози таких, як вона дітей, рясно окропили її могилу.
Наші реалії вбили невинну дитину та й ще після смерті поглумились над нею. Цей страшний випадок ще раз нагадав про проблему духовного і фізичного руйнування молоді. Я неодноразово піднімав її на сторінках часопису «Голос знад Бугу», звертаючись до місцевої і районної влади.
Особливо тоді, коли в нашому селі продавали за безцінь Народний дім, а дитячий гурток «Надія», бібліотеку, відеоапаратуру викидали на вулицю… Хоч пізніше Народний дім відвоювали і призначили завідуючу, та роботу з дітьми не відновили. Наприкінці минулого року знову нагадав про це владі, але, на жаль, так нічого і не змінилося. Також була домовленість із колективом Червоноградської школи №8 безплатно вчити наших дітей духовної етики, але батьки не підтримали цю ініціативу(!).
Читаючи в нашому часописі матеріали про проблеми молоді, дивуюсь: в усіх негараздах звинувачують батьків, міліцію, бари, але не звертають уваги на корінь зла. А він в тому, що наші діти не мають чим цікавим і корисним зайнятися у вільний час. Тому й шукають розваг у спиртному, наркотиках та інших згубних вчинках. Цьому сприяють телепередачі, насичені насильством, кров’ю, Інтернет, а часом і згубні звички батьків.
Більшість з них, заробляючи за кордоном на матеріальні блага, забувають про дітей, їхні душі. Вважаю, що нині медпрацівники, священики, вчителі, батьки повинні вести широку пропаганду здорового способу життя, моральних цінностей, посту… І все це повинно бути під контролем нашої влади.
Володимир ЗАРЕМБА, житель с. Велике.
Від редакції: Наш постійний передплатник підняв гостре злободенне питання. А якої Ви думки, шановні читачі? Молодь – майбутнє нашої держави, хто повинен опікуватися нею? Пишіть нам на про це.