На кожному засіданні комісії із захисту прав дитини Сокальської РДА, на жаль, розглядають питання про доцільність позбавлення батьківських прав. Останнього ж разу таких питань було аж чотири – половина із вказаних в порядку денному. Цього разу вони стосувались тільки батьків. Кожне питання по своєму важке, адже вирішується доля дітей. Таких як:
ІВАН, 10 років. У більшості дітей батьки як батьки: годують, виховують, пестять своїх чад, а в Івана – одне горе. Матірпиячку суд позбавив батьківських прав, батько відсидів у в’язниці. Хлопчик відстає у розумовому розвитку від своїх ровесників, тож його влаштували у відповідний інтернат, і батьки йому, мабуть, тільки сняться – усміхнена мама і лагідний тато – таких би хотів мати. Але реальність набагато жорстокіша: батько сам сказав, що жодного разу не провідав сина в інтернаті, не поцікавився як він живе, чи має все необхідне. Більше того, чоловік цинічно заявив представникам служби у справах дітей, що це взагалі не його син, і він погоджується, щоб його позбавили батьківських прав.
Що тут скажеш. Його проханню, звичайно ж, пішли назустріч.
СНІЖАНА, 3 роки. Вона тільки починає говорити і вивчати наш світ, живе з матір’ю та зведеними сестричками. Часто лежить в лікарні – в дівчинки важке захворювання. Сніжана потребує особливого тепла та ласки обох батьків. Але вони розлучились. Відтоді чоловіки в їхній хаті змінюють один одного, а мати ходить сердита. На засіданні комісії жінка обмовляла чоловіка: мовляв, бив її, вагітну, від того донька й хвора, п’є, не цікавиться дитиною, не провідував Сніжану в лікарні, а як приходив додому, то був п’яний, лякав доньку. «Як я міг провідувати доньку, коли вона мені заборонила, проганяла з хати, – виправдовувався чоловік. – Випивати випиваю, по святах, а не щодня, але як можу це довести?». В обох за плечима це вже другий шлюб, який швидко розпався, мають дітей від першого, та, на жаль, не видно, що відчувають відповідальності за їх долю. Один із членів комісії порадив п. Михайлові проявити чоловічий характер, не опускати руки, а боротися за доньку.
Проголосували одностайно: чоловіка недоцільно позбавляти батьківських прав.
ДЕНИС,13 років. Цей підліток не раз у своєму короткому житті розчаровувався; від пережитого заїкається. Здоров’я також не має, потребує лікування. Та коли матір хотіла повезти його на лікування за кордон, батько не дозволив цього зробити. Мати заробляє гроші у Росії, хлопець живе з бабусею. Батько аліментів на його утримання не платить і наче забув про існування сина. І на засідання комісії, хоча був заздалегідь попереджений, не з’явився вчасно. Прибув лише після настирливих дзвінків матері. На запитання відповідав неохоче, у його поведінці, словах була повна байдужість до подальшої долі сина, якого, мабуть, уже б і не впізнав, бо бачив ще малим. То для чого такому називатись батьком?
ВАЛЕРІЙ, 11 років. Мати хлопчика на питання чому хоче позбавити колишнього чоловіка батьківських прав, відповіла щиро: «Хочу захистити дитину, щоб батько в майбутньому не мав до нього матеріальних претензій». Зі сльозами в голосі п. Надія розповіла, що син важко переживає батьківську байдужість до нього. Її колишній 36річний чоловік нині живе і працює в Греції, особисте життя в нього не склалося, але й сина зовсім забув: аліментів не платить, не спілкується з ним, хоча обіцяв телефонувати. А хопчикові так не вистачає чоловічого плеча. Валерій добре вчиться і в загальній, і в музичній школах. Хлопчик чекає батьківського дзвінка хоча б на день народження. І хоча знає його лише з фотокарток, та любить і вірить, що колись батько приїде до нього. А горебатько жодного разу не передав синові бодай якого цукерка.
Один з членів комісії запитав жінку чи не боїться вона, що коли син виросте, то запитає її чому відібрала у нього батька. На що вона сказала: не перечила і не перечитиме, щоб син зустрічався з батьком, його рідними, але вони, на жаль, не прагнуть цього; а коли син виросте, то сам вирішить: батько це чи ні, поки ж йому важко це пояснити.
Валентина БЛУДОВА.