Порізному складається жіноча доля: в одних шлях у житті гладкий, в інших, що не крок – то яма. Вікторія Ц. ще зовсім молода, але вже має чотирьох дітей: двох синів від першого шлюбу і двох доньок – від другого. Перший чоловік помер вісім років тому, залишивши її з двома маленькими дітьми. Стала заглядати в чарку, захворіла на туберкульоз. Поки лікувалася, діти перебували в інтернаті. Потім забрала їх звідти. Зв’язалась з чоловіком з неблагополучної сім’ї, народила ще двох дітей, другу доньку, – коли чоловіка посадили в тюрму. Знову залишилась сама. Отримуючи гроші на утримання дітей, винайняла квартиру, створила їм нормальні умови для життя. Це підтвердили працівники служби у справах дітей, які перевіряли побутові умови цієї сім’ї, що перебувала в них на обліку.
Тож на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Сокальської райдержадміністрації, після дебатів, вирішили зняти цю сім’ю з обліку. Хоча, як підкреслила секретар комісії Оксана Шклянка, ця сім’я не випаде з поля зору ні служби у справах дітей, ні правоохоронців.
Наступним розглядали питання про стан виховання Олега К. його матір’ю. Марія овдовіла вісім років тому. Постійно пиячила, не дбала про малого сина. Також лікувалась від туберкульозу; в цей час Олегом опікувався її брат. Але оскільки з родиною вона перебувала у натягнутих стосунках, то їй не хотіли допомагати. Знайшла собі товариша по чарці в іншому селі, переїхала жити до нього. Ніде не працює, отримує пенсію по втраті годувальника. Сином особливо не переймається. Олег погано вчиться, постійно бачить п’яні обличчя, але це не турбує жінку.
Коли зайшла на засідання від неї війнуло перегаром. Худа, беззуба, виглядає старше своїх років. Коли М. Мисак запитав, чому не приділяє належної уваги вихованню сина, почала виправдовуватись, мовляв, все в неї гаразд, старшу доньку видала заміж, має онуків, син одягненийнагодований. Ще й сльозу пустила: це сестра співмешканця наговорює, що вона споює чоловіка, а це неправда. Все зводиться до меркантильних інтересів: сестра боїться, що вона претендуватиме на їх батьківську хату. Робила здивовані очі, коли їй нагадали, що під час перевірки працівники служби у справах дітей застали її п’яною. «Тепер мене алкоголічкою робите», – кидала обвинувачення членам комісії. Зрозуміло: ще ні один пияк не визнав себе залежним від алкоголю. Коли запитали жінку, яку має господарку, то почули: курей, качок, гусей; молоко бере в сусідів. Тож, очевидно, не перетруджується. Обидві сільради характеризують Марію не з кращого боку: вживає алкоголь, не працює…
Зрозумівши марність своїх застережень, керівник РДА ще раз нагадав жінці, що повинна пильнувати сина, а не «оковиту», цікавитись як він навчається, де проводить свій час. Її виховання сина визнали задовільним. Ця сім’я і далі перебуватиме на контролі, її слухатимуть через декілька місяців і якщо Марія не кине пити, висновки комісії будуть жорсткішими.
…Вони зайшли разом і в той же час кожен був сам по собі. Це молоде подружжя прожило разом зовсім мало часу, навіть для того, щоб вивчити одне одного, і вже розлучається. Двадцятиоднорічна Оксана подала заяви в суд про розлучення і стягнення аліментів. Іван написав заяву на комісію про те, що дружина неналежно виховує доньку, на гроші на її утримання придбала комп’ютер, побутову техніку, будівельні матеріали на ремонт будинку, а донька не має необхідних речей, і він хоче її забрати, оформити декретну відпустку і самостійно виховувати. Чоловік живе у Львові, на зустрічі з донькою приїжджав по неділях. Казав, що йому далеко їздити, розповідав про переваги міського життя, довго виливав свої жалі, не звертаючи уваги на прохання бути мужчиною і не обливати брудом жінку. Іван обвинувачував дружину в тому, що вона залишила маленьку дитину на матір, що в неї в голові тільки гульки, що вона працює ще й заочно навчається (!), що дитина недоглянута, погано харчується. Оксана ж говорила мало, але свою позицію висловила чітко: доньку чоловікові не віддасть, а зустрічатися з нею він може. Звичайно, це її материнське право та й сумнівно, що чоловік самостійно впорався б з такою маленькою дитиною. Сільська рада характеризує Оксану з хорошої сторони: працьовита, спокійна, доглядає доньку… Коли жінку запитали, чи зможе вона залишити роботу і виховувати доньку, відповіла ствердно. Члени комісії вирішили, що дитина має проживати разом з матір’ю у селі.
Прикро, що такі молоді люди, щойно створивши сім’ю, уже розійшлися і навіть чути не хочуть про спільне життя і виховання дитини. Чи кохали вони один одного чи був лише голий розрахунок? Чи не витримали випробування сімейним життям? Хто-зна. Та прикро, що при живому батькові дитина стане напівсиротою.
На засіданні комісії розглянули ще два питання про доцільність позбавлення батьківських прав. Одного батька вирішили за доцільне позбавити батьківських прав, другому ще раз дали час виправитися. Думалось ось про що. Якось за кордоном мене запитали, чому у нас так багато притулків для дітей і де їхні родини? Соромно признатись, не мала що відповісти. Бо, як правило, на кожному засіданні комісії довідуємось, що знову побільшало дітей, які залишились без батьківського піклування. Соціальне сирітство у нас, на жаль, зростає. І цьому не видно кінця.
Валентина БЛУДОВА.