Багатогранна творча спадщина отця Віктора Матюка гідно ще досі не оцінена. Він – один з когорти талановитих композиторів у Галичині другої половини дев'ятнадцятого – початку двадцятого століття. Значний вплив на його творчість мав, зокрема, автор музики Державного гімну "Ще не вмерла Україна" Михайло Вербицький, з яким він був особисто знайомий. Зустрічі В. Матюка з І.Франком посприяли формуванню громадянської позиції митця. У його доробку майже 50 пісень для вокалу і твори інших жанрів, записи народних пісень, ряд шкільних співаників, книги і статті з історії та теорії музики. Пісня "Веснівка" на слова Маркіяна Шашкевича ввійшла у золотий фонд української музики і її виконували зірки світової слави Соломія Крушельницька, Олександр Мишуга і Модест Менцінський.
Життя і творчість В. Матюка кревно пов'язана із Сокальщиною. Він народився 18 лютого 1852 року в селі Тудорковичі Сокальського повіту в родині дяка. Майбутній композитор навчався спочатку в Сокалі, а загальну освіту здобував у львівській та перемишлянській гімназіях. Згодом він вступає до духовної семінарії у Львові і закінчує її у Перемишлі. Тут В. Матюк був висвячений, 1882 року, на священика. Після численних переїздів містами і селами Галичини він нарешті, з червня 1886 року, поселяється у Карові і аж до смерті виконує душпастирські обов'язки.
Вимогливий до себе та інших, В. Матюк у Карові був не тільки взірцевим священиком, але й організатором культурно-освітньої роботи. Він створив церковний та сільський хори, при ньому почала діяти читальня "Просвіти", гурток "Сільський господар", осередки "Сокіл", "Січ", "Союз українок". Отець виховував молодь у релігійно-національному дусі. За його прикладом активізується просвітницька робота і в навколишніх селах, зокрема у Хлівчанах. В. Матюк ще встигав займатися лікуванням хворих людей за методами гомеопатії. Земний шлях улюбленого карівською громадою душпастиря, який вміло поєднував службу Богові зі службою українському народові, раптово обірвався на Великдень, 8 квітня 1912 року.
У 25-річчя від дня смерті славного композитора тодішній секретар Головного Відділу товариства "Просвіта" у Львові, уродженець Карова Микола Дужий виступив ініціатором побудови пам'ятника. Його підтримали односельці, провідні львівські композитори, музична громадськість Галичини. У конкурсі на кращий пам'ятник В.Матюку взяли участь кращі львівські скульптори. Із поданих робіт журі відібрало три проекти, виконані відомими майстрами різця Сергієм Литвиненком, Андрієм Коверком і молодим скульптором Антоном Павлосем. Перевагу було надано останньому. Здібний митець народився на Холмщині, закінчив мистецько-промислову школу у Львові, після Другої світової війни виїхав на Захід і з 1949 року жив у США. Він автор пам'ятників Т.Шевченку, Іванові Мазепі, Данилові Галицькому тощо.
Урочисто пам'ятник, який встановлено біля церкви, було відкрито 3 жовтня 1937 року в присутності понад п'яти тисячі людей, які прибули з усього краю. Чисельною була делегація із Хлівчан у складі церковного хору під керівництвом Василя Осташевського, який разом з іншими взяв участь у богослужінні. Його відправив єпископ з Перемишля Йосафат Коциловський разом зі стома священиками. Директор місцевої школи, друг В.Матюка, Теодор Мусій знімає біле полотнище – і постає перед загалом скульптура музи-ангела зі стилізованою лірою в руках, що після останнього акорду впадає в глибоку задуму. І напис: "Композиторові-громадянинові о. Віктору Матюкові на вічну пам'ять 1852-1912-1937". Потім слово мовили композитори Василь Барвінський, Станіслав Людкевич, голова львівського товариства "Просвіта" Іван Брик, від громади Карова Андрій Сайчук та інші. Відомий поет Юрій Шкрумеляк присвятив відкриттю пам'ятника вірш, який продекламував учень місцевої школи Атанасій Осташевський.
З нагоди цієї події надійшло багато телеграм від різних крайових організацій, хорів, музикантів з Галичини, а також з Чехословаччини і США. Земляки з-за океану, які підтримали парафіян Карова у зборі коштів на спорудження пам'ятника В. Матюку, повідомляли, що вони у себе одночасно також влаштовують урочини, присвячені пам'яті композитора.
Ввечері відбувся концерт у читальні "Просвіта". Пісні В. Матюка виконували чоловічий хор "Сурма" зі Львова, соліст Варшавського оперного театру Василь Тесяк, акомпанував композитор Борис Кудрик.
Тоталітарна більшовицька система замовчувала музичну творчість В. Матюка. Та не тільки. Безбожницька рука навіть не здригнулася, по-варварськи сплюндрувавши пам'ятник композитору. Ангелу відбили голову і згодом скульптуру вдалося відреставрувати львівському митцю Євгенові Дзиндрі. Трагічно склалася і доля тих, хто був причетний до вшанування пам'яті В.Матюка, що перетворилося у віхову подію на культурному терені українців Галичини. У більшовицькій катівні та на засланні загинули єпископ Йосафат Коциловський і композитор Б. Кудрик, втратили здоров'я на каторзі М. Дужий, композитор
В. Барвінський і після повернення до Львова невдовзі померли. Нині оживає славне ім'я Віктора Матюка, який заслуговує на всенародну шану.
Петро БУБНІЙ,
член наукового товариства ім. Т. Шевченка.
На знімках: буклет, виданий до 25-річчя від дня смерті отця Віктора Матюка; рояль В. Матюка у Сокальській школі мистецтв його імені.
Буклет і фото з архіву Ольги Кусень.