Постала дилема як озаглавити допис про Зиновія Стoницького, вчителя, почесного громадянина Сокаля: строфами його улюбленої поетеси Ліни Костенко чи латинськими сентенціями, яких він, хоча математик за фахом, знає дуже багато. Перемогло перше, бо більш людське, душевне і шляхетне. Латинь суха, хоча і мудра. А Зиновій Антонович хоча людина мудра, зате у нього така багатогранна душа.
Напередодні свого дев`яностоліття добродій Стоницький завітав у редакцію "Голосу з-над Бугу", сподіваючись переконати нас і своїх учнів не давати жодних дописів у газеті з нагоди ювілею. "Я ж звичайна людина, нічого особливого у тому світі не зробив, і продовжив майже словами поеткиполітв`язня Галини Гордасевич, жив, любив, плакав і сміявся." Та все ж дозволю собі заперечити вчителю словами особливо шанованої ним латинської мудрості: "Справжня шана часто випадає на долю простої людини, а фальшива на долю можновладця". Не одне покоління сокальчан, ваших учнів і не учнів шанують Вас, Зиновію Антоновичу, якраз за Вашу мудрість, скромність, шляхетність і небайдужість до долі України і українців.
Мабуть, на пальцях однієї руки можна перерахувати імена мужчинсокальчан, котрі перед жінкою знімають капелюха. Стоницький один з них. Він же практично був заспівувачем ідеї відновлення Сокальського педучилища у нашому місті. Ба, декому вона може видаватись утопічною, а він розуміє стратегічність, патріотичність цієї ідеї, бо про це свідчить славна минула історія Сокальського педучилища, котре було не лише кузнею педагогічних кадрів, а й міцним осередком українського націоналізму і патріотизму. Не за себе Зиновій Антонович журиться, а за наше спільне майбутнє, щоб справжні українці виростали на Сокальщині. Вміє гордитися і доносити до широкого загалу велич видатних українців.
Знаходив цікаві відомості і про них і дописував у часопис "Голос знад Бугу": про академіка Олега Романіва, про своїх улюблених жінокмитців Ліну Костенко та Соломію Крушельницьку. А що вже було написанопереписано про історію та значимість Сокальського педучилища того і не згадати.
Цей сивочолий чоловік вміє знайти добре слово для кожного знайомого, слово підбадьорливе, а часом й співчутливе. Деколи з його уст вирине дотепний політичний анекдот, часом – мудра народна притча.
Шанують п. Зиновія вже нині сивочолі учні за його мудрість, виваженість, вміння порадити і дуже толерантно поводитись в різних життєвих ситуаціях. Хоча його рамена перенесли багато життєвих тягарів, але душа не очерствіла, не озлобилась на викрутаси долі. Тому й деколи, зустрічаючи заклопотане, замучене чи невдоволене обличчя знайомого, запитує: "А ви бачите як чудово зацвіли піонії?" Спочатку дивуєшся запитанню цієї поважної людини, розумного вчителяматематика, інтелігента. А згодом він продовжує: "Вони ж так пишно цвітуть цього року, а наступного хтозна…". Нашому редакційному колективу і багатьом сокальчанам хотілося, щоб тих наступних років, але без недуг, у Зиновія Стоницького було б щонайменше ще з десяток. А там, як Бог дасть. Отже, як зичимо ми собі українці з роси та води і ніякої біди, шановний Вчителю.
Оксана ПРОЦЬ.
Фото автора.
«ЖИТТЯ Ж КОРОТКЕ І ШАЛЕНЕ
ЛЕТИТЬ, ЯК ЦИФРИ НА ТАБЛО.
УЧОРА ВСЕ БУЛО ЗЕЛЕНЕ,
УЧОРА ВСЕ ІЩЕ БУЛО…»
Давно серед людей побутує аксіома: "Який учитель такий і народ". Кожна людина на все життя з глибокою вдячністю зберігає в серці світлий образ свого вчителя, який відкрив перед її очима недосяжний світ, факелом знання освітив її шлях і навчив іти ним разом з народом.
2 травня виповнюється 90 років від дня народження Зиновія Антоновича Стоницького, котрий народився у селі Залісся Борщівського району Тернопільської області.
З 1939го на вчительській роботі. В 1940ому поступив, а у 1948 році закінчив з відзнакою фізикоматематичний факультет Львівсько•го педінституту. З 1948 року викладач фізики і математики Сокальського педучилища, а з 1951ого заступник директора по навчальновиховній роботі до закриття педучилища в 1958 р. Після цього один рік працював інспектором шкіл Сокальського райвно. А з 1959 р. і до виходу на пенсію, а це 1984 рік заступник директора з навчальновиховної роботи Сокальської СШ №1.
Вже будучи на пенсії, Зиновій Антонович писав цікаві дописи у часописі "Голос знад Бугу".
На сесії міської ради, яка відбулася у березні цього року, Зиновію Стоницькому присвоєно звання Почесного громадянина м. Сокаля.
Братство студентів Сокальського педучилища щиро вітає З. А. Стоницького з 90літнім ювілеєм, бажає міцного здоров`я, злагоди і любові. Ви сіяли зерно освіти, бо де вчення там і просвіта розуму, а де просвіта розуму там і пізнання істини.
Многая літ Вам, дорогий Вчителю!
Богдан КРУЧКЕВИЧ,
голова Братства студентів
Сокальського педучилища.