2 серпня минає 503 роки з дня Сокальської битви, знаменита битва відбулася 1519 році між військами Великого князівства Литовського і Королівства Польського та Кримського ханату під Сокалем
Воєнне зіткнення між військами Великого князівства Литовського і Королівства Польського та Кримського ханату, яке мало місце в серпні 1519 під Сокалем.
У липні 1519 військо Кримського ханату, очолюване калгою Богатир-Гіреєм, вторглося в українські області Королівства Польського та Великого князівства Литовського. Були спустошені Волинь, Поділля і Галичина. Підрозділи кримців з’явилися і в околицях Любліна (Польща). Набравши великий полон, Богатир почав повертатися додому.
Навздогін ординцям рушили війська Польщі та Великого князівства Литовського. Зустріч противників відбулася неподалік м. Сокаль.
Кримці спалили місто й розташувалися неподалік. Союзники стали табором на протилежному березі Зх. Бугу (прит. Нарева, бас. Вісли). Польсько-литовське військо складалося із 2 тис. української шляхти і 3 тис. коронного найманого війська. Також на допомогу поспішали: молдовський полк у 600 вояків, загін Я.Творовського з 500 кіннотників і не менше 1 тис. українських шляхтичів. Загальне керівництво здійснював гетьман литовський кн. К.Острозький. Моск. посли в Криму нарахували його війська до 20 тис. вояків. Це, з урахуванням озброєних слуг, видається реальним.
Чисельність кримсього війська відома лише із джерел ворожої сторони. Згідно з ними воно сягало 40 тис. вояків. Намагання кн. К.Острозького уникнути відкритої битви опосередковано підтверджує чисельну перевагу кримців.
На військовій нараді кн. К.Острозький пропонував не залишати укріпленого табору і дочекатися підкріплень. Такої ж думки були й польські урядовці: подільський воєвода М.Камінецький і королівівський маршалок та львівський староста С.Ходецький. Однак частина командирів польських підрозділів була за наступальні дії. У цілому рада не дійшла остаточної думки.
Вранці наступного дня керманичі польського найманого війська на свій розсуд почали переходити річку й шикуватися для атаки. Богатир-Гірей вдався до тактики заманювання противника на місце спаленого Сокаля. Це принесло свої плоди. Польська важка кіннота, вступивши на територію згарищ міста, почала потрапляти в ями льохів на місці спалених будинків. Бойові порядки поляків зруйнувалися. Цим швидко скористалися кримці. Їхня легка кіннота швидко локалізувала й оточила підрозділи ворога. Князю К.Острозькому, заскоченому зненацька виступом частини свого війська, нічого не залишалося як прикрити тил. Він, зібравши навколо себе свої полки, а також загони галицької шляхти М.Камінецького, зміг відбити всі атаки татар. А потім під прикриттям табору вивести військо з оточення і благополучно відступити.
Втрати союзників були великими. Однієї шляхти, не рахуючи слуг, загинуло 1200 осіб. Багато вояків потрапило в полон. У стратегічному значенні битва не мала великої ваги. Наступного року на Поділлі було відбито чергове вторгнення кримців. Після чого Польща, ВКЛ і Крим. ханат заключили союзну угоду…
До речі в 2019 році “Сокальській битві 1519 року”- було 500років.